block




Храм Вознесіння Господнього с. Незвисько


Історія Храму

Історія церкви с. Незвисько – це одна зі сторінок літопису християнства на території нашого краю.

Перша письмова згадка про Храм датується 1690-м роком.
Храм Вознесіння Господнього с. Незвисько

Запис за 1717 рік стверджує, що сільська церква вже підпорядковувалась Чернелицькому деканату.

Трета згадка про Храм с. Незвисько датується 15 березня 1755 р. Цей документ зберігається у Центральному державному історичному архіві України у м. Львові.

Згідно запису, датованого листопадом 1787р. дізнаємося, що в урочищі Городів (Огрод) знаходилися два цвинтарі: старий і новий. Перший із них знаходився біля церкви. За спогадами місцевої жительки Марії Кучменюк, стару церкву розібрали майстри та сплавом по Дністру відправили до с. Губина. Ця церква з добудовою стоїть і до сьогоднішнього часу там.

У 1868 році розпочалось будівництво нової церкви та дзвіниці, які зводили використовуючи червоний будівельний камінь старого замку.

В церкві під престолом знаходиться вимурована капличка, в якій зберігається дубовий хрест, а в ньому капсула з посланням до прийдешніх поколінь.

З моменту будівництва церква неодноразово затоплювалася.
Храм Вознесіння Господнього с. Незвисько


Під час Другої Світової війни, Храм в с. Незвисько служив військовим госпіталем. Але, що характерно, з приходом різних влад, ніколи не закривався.

У 1997 р. збудовано і освячено триярусну дзвіницю-каплицю, яка увінчується куполом і Хрестом із нержавіючої сталі.

В 2000 році – Преосвященний Владика Іоан (Бойчук) здійснив освячення каплиці, зведеної в честь 2000-ліття Різдва Христового.

2001 року, з благословення Єпископа Коломийського і Косівського Іоана (Бойчука) в Храмі перебував образ Пресвятої Богородиці “Зглянься на покору”.

У 2005 р. – освячення внутрішніх розписів церкви після реставрації.

В 2007р. – здійснено зовнішнє оновлення церкви та дзвінниці.

Також у 2007 році поставлено каплицю-ротонду зі скульптурним зображенням Пресвятої Богородиці, яку освятив Преосвященний Владика Іоан (Бойчук).

В 2013 році на території Храму поставлено Хрест в пам’ять про Голодомор 1932-33 років.

8 вересня 2013 – з Архіпастирським візитом парафію відвідав Преосвященний Єпископ Коломийський і Косівський Юліан та відслужив Молебень до Святого Великомученика Пантелеймона Цілителя перед іконою із частичкою його мощей.

Священики, які служили в Храмі:

о. Степан Ткачевський – (1832 р.)

о. Йоан Антонович – (1841р.)

о. Михайло Совиковський – (1842 р.)

о. Євген Соболєвський.

о. Василь Петруняк – (1911р.)

о. Григорій Гавдуник – (1919-1946 рр.)

о. Василь Гуменюк – (1946-1966 рр.)

о. Іван Федорак – (1960-1973 рр.)

о. Василь Юзва – (1973 -1976 рр.)

о. Нестор рашкевич – (1976-1979 рр.)

о. Миколай Соломович – (1980-1983 рр.)

о. Василь Полійчук – (1982 р.)

о. Роман Олексюк – (1982 р.)

о. Іван Сабодаш – (1983 р.)

о. Миколай Симчич – (1983-1993 рр.)

о. Василь Канюк – (1993-1999 рр.)

о. Михаїл Возняк – (з 1999р.- по даний час)

Настоятель Храму

Прот. Михайло Возняк народився 22 листопада 1972 року в с. Яківка, Храм Вознесіння Господнього с. НезвиськоТлумацького району Івано-Франківської області.

1980 - 1988 рр. – навчання у Яківській восьмирічній школі.

З 1988 по 1991 р. – навчався у Технічному ліцеї м. Коломия, де отримав професію столяр-паркетник, мебельник.

У 1991році розпочав трудову діяльність в Коломийському лісокомбінаті.

21 листопада 1991 року – призваний до лав Збройних Сил, де служив на посаді заступника начальника розрахунку ракетних військ. 10 грудня 1993 року звільнений в запас.

У серпні 1994 року розпочав навчання в Івано-Франківській Духовній семінарії, яку закінчив у 1997р. Під час навчання у семінарії виконував обов'язки регента десятки, а також дяка-псаломника семінарського Храму, Кафедрального Собору та каплиці Всіх Святих землі Української.

8 вересня 1996 року – одружився із Наталією Гуменюк.

В 1997 році у Храмі Преображення Господнього м. Коломия Архиєпископа Миколаївським і Богоявленським Володимиром рукоположений в сан диякона. Цього ж року, до дня Святої Пасхи, нагороджений подвійним орарем.

У 1998 р. – Єпископом Івано-Франківським і Галицьким Іоасафом нагороджений правом носіння Камилавки.

19 вересня 1998 року – у Храмі Спомин чуда Аристратига Михаїла в Хонах м. Снятин рукоположений Єпископом Івано-Франківським і Галицьким Іоасафом рукоположений в сан священника.

20 жовтня 1998 року – призначений настоятелем Храму Святителя Миколая с. Красне Рожнятівського району, а 19 травня 1999 року – настоятелем Храму в с. Ловаги.

9 грудня 1999 р. – призначений настоятелем храмів Вознесіння Господнього с. Незвисько та Різдва Пресвятої Богородиці с. Воронів Городенківського благочиння Коломийської Єпархії.

16 вересня 2005 року – нагороджений Хрестом з оздобами.

29 квітня 2013 р. – до дня Святої Пасхи Христової з благословення Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета, нагороджений правом носіння Палиці.



Поділитись


















otta Da Vinci