block




Храм Перенесення мощей Свт. Миколая с. Уніж


Історія Храму

Прекрасне і невеличке село Уніж, яке немовби заховалось від людського ока між високими та вкритими зеленими лісами горами, для своєї безпеки оповило себе крутими і водночас спокійними берегами Дністра.

У цьому селі була маленька церква, яку, за переказами старожилів, побудував наймит, що служив у маєтку польського пана Пшебиславського. Вона розміщувалась між селом і панськими покоями. Щонеділі приходили до цього Храму молитися і польські пани та прості селяни.
Храм Перенесення мощей Свт. Миколая с. Уніж

В 1939 – 1940 роках польські пани виїхали, а Богослужіння церкві відбувались до 1959 року.

Пізніше, коли прийшов комуністичний атеїзм, почалось масове знищення церков та інших релігійних храмів. В 1982 році прийшла черга і маленької церкви с. Уніж.

Під керівництвом тодішнього голови колгоспу та секретаря парторганізації було організовано команду трактористів і шоферів, які одного весняного дня направилась у село Уніж, щоб розправитись з цією маленькою Святинею, яка стояла в кінці села та нікому не заважала.

Тяжко і жалібно заскрипіла церква від першого поштовху бульдозера. Плакали люди, проте нічого не могли вдіяти – церкву було зруйновано, тільки розвалини сумно нагадували про колишній Храм Божий.

Після знищення сільської церкви віруючі таємно хрестили дітей та брали участь в Таїнствах в сусідніх селах. Коли Україна наближалась до незалежності, було вирішено силами селян села Уніж побудувати нову церкву.
Храм Перенесення мощей Свт. Миколая с. Уніж

1990 року, на Різдво Христове, братство і сестринсто порадились піти по селі з колядою, і за ці гроші розпочати будівництво церкви.

Спочатку не могли визначитись з місцем для будівництва: частина селян хотіла бачити церкву на старому місці, інші біля цвинтаря, а ще інші – в центрі села. Шляхом таємного голосування, в якому взяло участь близько 130 чоловік, більшість селян вирішило побудувати церкву в центрі села.

30 жовтня 1990 р. було освячено місце під побудову Храму священиком Миколою Симчичем. Також освячено та встановлено Хрест і закладено перший камінь під будівництво нової церкви. Так спільними зусиллями та Божою допомогою на протязі трьох років була збудовано і зареєстровано новий Храм с. Уніж.

22 травня 1993 року на храмове свято перенесення мощей Свт. Миколая Чудотворця, відбулося урочисте відкриття та освячення церкви.

Настоятель Храму

Митр. прот. Василь Гаврилюк народився 19 липня 1951 р. в с. Ганьківці Храм Перенесення мощей Свт. Миколая с. Уніж Снятинського району Івано-Франківської обл. в сім'ї колгоспників Василя і Марії.

З 1958 по 1966 р. навчався в Ганьківській восьмирічній школі.

1966 -1969 рр. – навчання в художньо-ремісничому училищі № 14 смт. Івано-Франкове Яворівського району Львівської обл.

У 1968 р. – працював майстром художньої різьби по дереву в Сколівському ліспромкомбінаті.

З 1 грудня 1969 р. по 30 листопада 1971 р. служив у Збройних Силах СРСР.

1971 - 1977 рр. – працював художником в Снятинському райпобуткомбінаті та меблевому комбінаті майстром художньої різьби по дереву.

1977 - 1981 рр. – навчання в Одеській Духовній Семінарії.

8 серпня 1981 р. одружився з дочкою священика Якимчук Ольгою Петрівною.

27 вересня 1981 року Архієпископом Івано-Франківським і Коломийським Йосиф (Саврашом) рукоположений в сан диякона, а 15 листопада цього ж року – в сан священика.

1981-1982 рр. – настоятель Храму Святого Архістратига Михаїла с. Уторопи.

1982 року – Архієпископом Івано-Франківський і Коломийський Йосифом нагороджений правом носіння Набедреника.

У 1982-1984 рр. – настоятель церкви Успіння Пресвятої Богородиці с. Джурків та присілку Пищаче.

В 1984 році призначений настоятелем Храму Свят. Миколая с. Корнич та громади с. Грушів.

У 1984 році Архієпископом Макарієм (Свистуном) нагороджений Камилавкою.

В 1987 р. – нагороджений Наперсним золотим Хрестом.

У 1984-1990 рр. – настоятель Храмів: Різдва Пресвятої Богородиці с. Загайпіль, Свт. Миколая с. Замулинці, Воздвиження Чесного Хреста с. Іванівці, а також громад в селах: Підгайчики, Назірна, Семаківці, Товмачик та присілку Кринички.

1990 року – учасник Першого Всесвітнього Собору Духовної України в м. Коломия.

1990 р. – делегат Всеукраїнського Собору УАПЦ.

1990-2013 рр. – настоятель Храму Різдва Пресвятої Богородиці смт. Гвіздець і Храму Святого Великомученика Димитрія Солунського присілку Берем'яни (до 2000 р.)

В 1991 році возведений в сан Протоієрея.

1991 року нагороджений грамотою «За місіонерську діяльність»

1992 р. – нагороджений Палицею.

У 1995 р. нагороджений Хрестом з прикрасами і Благословенною Архієрейською Грамотою за побудову Храму Перенесення мощей Святителя Миколая в с. Лісна Слобідка.

1996-1997 рр. – інспектор в Івано-Франківській духовній семінарії.

В 1997 році нагороджений правом носіння Митри.

У 1997 р. виконував обов’зки ректора в Коломийському духовному училищі, а з 1998 по 2006 рр. – проректора.

В 1999 р. – нагороджений Благословенною Патріаршою Грамотою.

У 1999 р. – від Президента України Леоніда Кучми отримав Подяку та годинник.

В 2000 р. – нагороджений Благословенною Архієрейською Грамотою.

У 2001 році був делегатом Помісного Собору УПЦ КП.

2001-2005 рр. – навчання у Львівській Духовній Академії.

У 2011 році нагоджений Грамотами від Голови Коломийської районної ради Богдана Болюка та Голови Коломийської районної державної адміністрації Михайла Негрича.

В 2011 р. з благословення Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета нагороджений Орденом Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого 3-го ступеня.

9 січня 2014 року Преосвященним Єпископом Коломийським і Косівським Юліаном (Гаталою) призначений настоятелем Храму Перенесення мощей Святителя Миколая с. Уніж Городенківського благочиння.

Разом з дружиною Ольгою виховав трьох дітей: Володимира, Оксану та Уляну.



Поділитись


















otta Da Vinci