block




Храм Різдва Пресвятої Богородиці с. Криворівня


Історія Храму

Храм Різдва Пресвятої Богородиці в селі Криворівня Верховинського району є пам’яткою архітектури державного значення. Це єдина церква на Гуцульщині і одна з небагатьох в Україні дерев’яних сакральних споруд, віком понад 350 років, яка ніколи не була закритою.

Храм дерев’яний, хрестовидний, однокупольний – типовий зразок гуцульської церковної архітектури.
Храм Різдва Пресвятої Богородиці с. Криворівня

Побудували церкву на початку 1660-х років на присілку Заріччя, на правому березі річки Чорний Черемош.

У 1719 році, ймовірно, через небезпеку повені, його було перенесено на пагорб на лівому березі Черемоша, на присілку Ґрашпарівка, де будівля знаходиться і до сьогодні.

Перші розписи внутрішнього інтер’єру були проведені у 1730-х роках із того часу у вівтарі зберігається ікона Спасителя. Наступні розписи було зроблено на початку 1800-х років, тоді ж встановлено й іконостас, який, ймовірно, було подаровано, або громада придбала його з іншого Храму. З цих розписів на стінах церкви біля хорів залишились дві ікони – Святої Марії Єгипетської та Святої Великомучениці Варвари.

У 1963 році церкву ще раз розписали. У 2016 році громада розпочала реставраційні роботи у вівтарі, з метою відновлення орнаментики майже 300-літньої давності.
Храм Різдва Пресвятої Богородиці с. Криворівня

У 1972 році, з метою збереження Святині від руйнації, її перекрили бляхою, але у 2011 році силами громади, без зовнішньої допомоги, церкву знову накрили ґонтою, повернувши їй первинний автентичний вигляд. За цю реставраційну роботу громаду і майстрів у 2014 році було нагороджено першим дипломом і винагородою премії імені Патріарха Володимира Романюка та Андрея Шептицького в номінації «реставрація архітектурних сакральних споруд».

Також у 1997 році було викопано криницю, глибиною 30 метрів, збудовано нову дзвіницю і церковну браму.

У 2006, 2010 та 2014 роках було побудовано ще три церковні брами (одну – біля дороги, разом зі сходами, що підіймаються до Храму на пагорбі).

У 1997 році було відновлено церковну резиденцію, якій вже понад 150 років.

Біля церкви збережено стару дзвіницю-вартовню, побудовану у 1818 році. Усі ці споруди утворюють чудовий архітектурний ансамбль.

Під час проведення реставраційних робіт в куполі було знайдено 19 метричних книг, які містять записи від 1775 до 1944 року. Завдяки цим записам нам відомі всі священики, які служили в Храмі від 1775 року.

У 1961-64 роках у криворівнянській церкві служив отець-диякон Василь Романюк – майбутній Патріарх Київський і всієї Руси-України Володимир.

Слід відзначити особливі заслуги членів церковного братства парафії, завдяки яким Храм вдалося зберегти від закриття в 1960-70-х роках. Це – сім’я Юрія та Марії Процюків, Теодозія Плитка-Сорохан, Дмитро Гондурак, Василь Потяк, Юрій Бощук, Петро Зеленчук.

У 1956 році старанням Теодозії Плитки-Сорохан та Параски Плитки-Горицвіт було створено церковний хор, який за 60 років існування, під керівництвом Ганни Білак удосконалив духовний спів і у 2016 році став лауреатом III –го Єпархіального конкурсу церковних хорів «Піснеспіви душі».

Криворівня є духовно-культурним центром України вже близько півтора століття. Найбільший внесок у це зробила родинна династія: отці Петро Павлович, його зять з сином Андрій і Йосип Бурачинські та зять Йосипа – Олексій Волянський, які духовно оформляли криворівнян протягом 1800 – 1923 років.

Отця Олексія Волянського названо фундатором «Українських Атен», так сто років тому називали Криворівню. Завдяки високій духовності храму його відвідували світочі української культури і держави Іван Франко, Михайло Грушевський, Леся Українка, Володимир Гнатюк, Яків Головацький, Гнат Хоткевич, Михайло Коцюбинський та ін.

У церкві проводились зйомки шедевру українського кінематографу «Тіні забутих предків» (режисер Сергій Параджанов, оператор Юрій Іллєнко, в головній ролі Іван Миколайчук).

У червні 1998 року з візитом на парафії побував Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет під час свого першого Архіпастирського візиту до Прикарпаття.

16 липня 2017 року, із Архіпастирським візитом Храм відвідав Преосвященний Єпископ Коломийський і Косівський Юліан, звершив Архієрейську Божественну Літургію та освятив відреставровані старовинні ікони.

В наш час у церкві молилися Президент України Віктор Ющенко, голова Верховної Ради Андрій Парубій, посол США в Україні Джон Тефт зі своїми родинами, єпископ Борис Ґудзяк, відомі громадські діячі, науковці і митці Іван Драч, Роман Іваничук, Євген Сверстюк, Василь Герасим’юк, Петро Кононенко, Микола Ільницький, Руслана Лижичко, Святослав Вакарчук, Микола Княжицький, Марія Влад, Раїса Недашківська, Олесь Санін, Ігор Гирич, Володимир Зубицький, Галина Стефанова, Наталка Половинка, Сергій Тарута, Віталій Портников, Зінаїда Лихачова й багато інших гостей з України і всього світу.

До Святині з метою дослідження приїздили науковці з Польщі, Німеччини, Франції, Канади, Австралії, Японії та інших країн світу.

У Храмі є криворівнянська ікона Божої Матері «Втілення творчих задумів» Покровителька Гуцульщини. Діва Марія постійно збирає до своєї святині на спільну молитву за Україну і за весь світ віруючих різних християнських конфесій й представників інших віросповідань.


Священики, які служили в Храмі:

Григорій Кропивницький – (1775-1800 рр.),
Петро Павлович – (1800 – 1817 рр.),
Михайло Волянський – (1817 – 1818),
Андрій Бурачинський – (1818 – 1871),
Еміліан Головацький – (1858 – 1864),
Йосиф Бурачинськийи – (1864 – 1871),
Олексій Волянський – (1893 – 1923),
Михайло Березюк – (1923-25, 1927-29, 1931, 1935),
Юліан Гранківський – (1923 – 1927),
Конрад Лагола – (1926-1927),
Степан Гунчак – (1929 – 1931),
Іван Амброзяк – (1931 – 1934),
Лука Дзьоба – (1935 – 1950),
Михаїл Митропула – (1950 – 1961),
Мирон Жураківський – (1961 – 1964),
диякон Василь Романюк – (1961),
Василь Юрчак – (1964 – 1975),
Дмитро Патарак – (1975 – 1980),
Мирослав Вінтоняк – (1980 – 1981),
Микола Щербатюк – (1981 – 1984),
Богдан Волочій – (1984 – 1986),
Нестор Дзюбак – (1986 – 1989),
Василь Юрів – (1989 – 1990),
Василь Качур – (1990 – 1995),
Михайло Гергелюк – (лютий-липень 1995),
Іван Рибарук – (9 липня 1995 – по сьооднішній день).


Настоятель Храму

Митрофорний протоієрей Іван Рибарук народився 16 квітня1966 року в селі Кривополе Верховинського районуХрам Різдва Пресвятої Богородиці с. Криворівня Івано-Франківської області.

1973-1983 – навчався у Верховинській середні школі.

1983-1988 рр. – навчання в Українській сільськогосподарській академії, спеціальність – зооінженерія.

З 1988 року працював у колгоспі ім. Коцюбинського смт. Верховина, а згодом у молодіжних громадських організаціях завідувачем відділу Верховинського райвиконкому.

З 1992 по 1994 рр. – навчався в Івано-Франківській духовній семінарії.

В 1994-1998 рр. – навчання в Київській духовній академії.

18 червня 1995 року – Митрополит Галицьким Андрій (Абрамчуком) рукоположений у сан Диякона, а 2 липня того ж року – в сан Священика.

9 липня 1995 року – призначений настоятелем Храму Різдва Пресвятої Богородиці села Криворівня, Верховинського благочиння.

З 1995 року – ведучий радіопередачі «Зустріч з Богом» регіонального радіомовлення.

1997 року – нагороджений Наперсним Хрестом.

З 1998 року організував Різдвяний відпочинок дітей зі Сходу та Півдня України.

2000 року – возведений в сан Протоієрея.

В 2000 році був учасником Всеукраїнської Духовної Академії в м. Києві та нагороджений відзнакою учасника Академії.

В 2005 році нагороджений Хрестом з оздобами та Благословенною Патріаршою Грамотою.

В 1997, 2002 та 2005 рр. організував релігійно-наукові Всеукраїнські конференції в селі Криворівня.

В 2009 році був учасником ХІV Міжнародної конференції священиків у Меджугор’є (Боснія і Герцоговина). Брав участь у багатьох міжнародних, всеукраїнських та регіональних релігійно-наукових конференціях у Києві, Львові, Чернівцях, Івано-Франківську, Коломиї та Косові.

З 1997 по 2014 рік був керівником інформаційно-видавничого відділу Коломийської Єпархії. Редактор єпархіального часопису «Лоза виноградна».

З 2014 року - з благословення Преосвященного Єпископа Коломийського і Косівського Юліана включений до складу літургіко-богословського відділу Єпархії.

2016 року – з благословення Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета Преосвященним Єпископом Коломийським і Косівським Юліаном нагороджений правом носіння Митри.

Автор блогу в інтернет мережі «Слово потіхи». Духівник верховинського районного методоб’єднання вчителів християнської етики. Викладав історію філософії та релігієзнавство для студентів Бережанського агроінституту. Постійно проводить духовні бесіди зі школярами та студентами навчальних закладів області та трудовими колективами Верховинського району.

Співорганізатор «Мирянського Руху за єдність церкви і народу України. Схід і Захід під Покровом Богородиці». Духівник Гуцульської сотні ім. Олекси Довбуша на Майдані.

Відповідальний за духовну робота ГО «Патріоти Гуцульщини» та Всеукраїнського об’єднання «Товариства Гуцульщини».

З 1995 року постійно проводить заняття «Школи духовного подвижництва в миру» для дорослих, а з 2005 року – заняття гуртків «Духовного розвитку» та «Духовної творчості» при Верховинському центрі дитячої та юнацької творчості.

Автор книг «Це дуже важливо», «Невіста Господня».

Друкувався: в журналах – «Кана», «List» (Польща), «Діти непорочної», «Здвижин», «Гуцульський калєндар», «Гуцульщина», «Перевал» та ін.; в газетах – «Голос православ’я», «Наша віра», «Україна Молода», «Молодь України», «Галицький кореспондент», «Галичина», «Коломийський вісник», «Верховинські вісті» та ін.

Знімався в кількох документальних та художньо-документальних фільмах: «Четверта хвиля», «Слово про Івана», «Коляда для Пораски», «Колядування в Криворівні», «Великдень в Криворівні», «Грішна Дозя з Криворівні», та ін.

Брав участь в телепередачах на каналах: «УТ-1», «Інтер», «ТВі», ТБ «Галичина» та ін. та в радіопередачах на Українському національному радіо, «Радіо Марія», обласному радіо та ін.

Одружений з Оксаною Іванівною Зеленчук. Діти – Ольга (1996 р.н.) та Павло (1998 р.н.).



Поділитись


















otta Da Vinci