block




Храм Пресвятої Тройці с. Ільці


Історія Храму

Перша писемна згадка про Храм Пресвятої Тройці села Ільці датується 1741 роком. З тогочасної церкви до наших днів збереглися центральний надкупольний Хрест та центральний дерев’яний підсвічник. А найдавніші збережені церковні книги датовані 1785 роком.
Храм Пресвятої Тройці с. Ільці

Як згадує Зітинюк Юрій Іванович, церкву спочатку планували побудувати на місці колишнього приміщення лазні, але, оскільки, неподалік був єврейський шинок, то вирішили, що таке сусідство є несумісним.

Тоді землю під церкву надав Танасій Уршеджук. Ось як про нього описує Юрій Гулюк у своїй книзі «Жаб’є»: «Доперва 1868 року, на підставі закона з 12 серпня 1866 року, ухваленого Львівським соймом Краєвим для цілої Галичини запровадили ординацію виборчу Куріяльну для громад, на основі австрійського закона з 5 березня 1861 року. І тими-то першими Куріяльними виборами була в Жаб’ю вибрана Рада громадска і війт Танасій Уршеджук. Хоть протів тодішного поступу зі своїм богацтвом не конче надававси на війта, бо сам казав, що так був бідний, що і постолів на ногах добрих не було, тілько якісь старенькі, котрі під той час насмарував лоєм і пішов на вибори. Однак єго постава гонорова і змисла дали йому цу функцію. Звичайно, був він гоноровий, дуже змисливий, у своїх мислах упертий і оказував твердюга русина, котрий буде іти проти панів». Танасій Уршеджук разом зі своєю дружиною похований на церковному подвір’ї.
Храм Пресвятої Тройці с. Ільці

Спочатку була побудований невеликий Храм, а потім вирішили звести більший – сьогоднішню Святиню. Існують спогади, що нову церкву будували навколо малої діючої.

Спочатку була побудована дзвінниця, а в 1864 році приступили до побудови церкви. За переказами, коли в 1881 році була зведена нова Святиня, стару розібрали і передали громаді села Воронєнка.

Давні книги свідчать, що в XVII столітті до Ільцівської парафії належали села Красник, Бистрець, Дземброня, Зелене та Криве поле.

У 1854 році настоятелем парафії в Жаб’є-Ільці призначено священика Софрона Витвицького. Він клопотався до сейму про звільнення місцевих жителів від окремих видів важких робіт та відміну деяких податків, писав вірші і драматургію, досліджував гуцульський край та побут.

В 1863 році він видає етнографічну працю про гуцулів, яка з’явилася польською мовою у Львові. Тут він навів цікаву карту розширеної ним Гуцульщини. Помер він у 1879 році і похований на церковному подвір’ї. На основі спогадів старожилів, вдалося відшукати його могилу та впорядкувати її.

З цієї нагоди було виготовлено, встановлено на стіні церкви та освячено меморіальну дошку отцю Софрону та проведено науково-релігійну конференцію із залученням духівенства, наукових працівників та автора перекладу книги Софрона Витвицького «Історичний нарис про гуцулів».

Завершували добудову сучасної церкви священники: Пасінович Владислав і Волошинський Микола.

Освячена новозбудована церква була в 1900 році.

Цікавий також був епізод з установкою центрального Хреста на центральній бані новозбудованого Храму. Пригадують, що встановлювати Хрест прибув якийсь чоловік із Коломиї. Зібралося дуже багато народу, бо фактично встановлення центрального Хреста означало завершення будівництва. Були встановлені драбини, по яких цей чоловік на плечах виніс Хрест. Коли вже був на самій вершині, вийняв з кишені якусь пляшку, привітав усіх з цією знаменною подією і кинув цю пляшку вниз. Увага всіх звернулася на пляшку, а коли підняли голову догори, то побачили, що Хрест вже стоїть на місці. Так ніхто і не побачив сам момент встановлення. Кажуть, що цей чоловік мав якийсь спеціальний клей і не хотів видавати свої секрети встановлення Хреста.

Переказують також такий епізод, що коли малювали церкву зсередини, то допомагали і наші місцеві жителі. Процьо Хімчак допомагав розмальовувати центральний купол, сам був дуже непосидючий, і зірвався з-під самого купола разом із дошкою риштовки. Падаючи, проламав дошку підлоги, всі кинулися рятувати його, а він зірвався на ноги і втік, бо думав, що будуть бити. І пізніше роздивившись його, ніхто не побачив ні подряпинки, тай сам він казав, що лише дуже перелякався.

Перший Хрест на церковному подвір’ї поклав Козьма Хімчак у 1883 році. Хрест цей був добротний, камінний, так що зберігся до наших днів. Макет церкви по офірував Гаврило Хімчак, вже онук Козьми.

Дерева навколо церкви садив Гулюк, який також похований на церковному подвір’ї.

Малювали церкву художники Ярослав Васильович Пстрак, якого заслужено називали «Український Мікеланжело» та Осип Курилас у 1901 році. Тоді ж Ярослав Пстрак розписав церкви сіл Розтоки та Верховина.

З 1922 року по 1938 рік на Ільцівській парафії був настоятелем священик Хлібовицький, похований на церковному подвір’ї.

У цьому ж році на парафію був направлений отець Богдан Одинський, уродженець села Завалля Снятинського району. Під керівництвом о. Богдана в 1938 році в селі Ільці на території роздоріжжя була споруджена могила в пам’ять українських січових стрільців. Вона представлена на світлині і була зруйнована з приходом Червоної армії.

З початком війни священик увійшов у підпільну сітку ОУН-УПА і одержав псевдо «Лісовик». В його резиденції з 1942 року був склад медикаментів.

Після о. Богдана у Храмі служили: о. Лука Дзьоба, о. Мартин Гаврилюк, о. Мирослав Чернявський та о. Петро Чебурак.

В 1928 році Церква Пресвятої Тройці була перекрита бляхою, в 1971 році покрівлю помалювали.

В 1985 році настоятелем Храму призначено священика Дмитра Михавківа, який був призначений також і благочинним Верховинського благочиння.

В 1987 році, під керівництвом отця Дмитра Михавківа і голови братства Храму Василя Рогатинюка, проведено реставрацію.

В 1988 році в церкві зроблено позолоту і проведено електрифікацію.

На сьогоднішній день головою церковного братства є поважний мешканець села Шмадюк Іван Іванович. Також до церковного комітету влилося молоде покоління, яке взяло на себе відповідальність за благоустрій церковного подвір’я та реставрацію самого Храму.

У 2005 році розпочато благоустрій церковного подвір’я. Закуплено і встановлено тротуарні доріжки, помальовано церкву ззовні, відремонтовано фасад фундаменту.

В 2006 році заасфальтовано автостоянку біля церкви.

У 2007 році встановлено зовнішнє освітлення Храму та території довкола нього. В цьому ж році церковним комітетом було прийнято рішення про зрізання півторастолітніх смерек навколо церкви, оскільки вони почали становити небезпеку для Святині та людей.

В цьому ж році з міста Луцька завезено 400 туй і висаджено навколо Храму, а також проведено внутрішній ремонт дзвіниці. За ініціативи колядників присілка Голиці біля церкви встановлено каплицю. Також згідно рішення церковного комітету було проведено ремонт господарського приміщення.

В 2008 році організовано перекриття будівлі в якій знаходиться музей церкви Пресвятої Тройці, а також встановлено частину камінної огорожі біля церкви.

14 червня 2009 року виповнювалося 190 років з дня народження та 130 років з дня упокоєння в Бозі о. Софрона Витвицького – церковно-громадського діяча, письменника, етнографа, драматурга, посла до Галицького сейму від Гуцульщини, автора першої дослідницької праці «Історичний нарис про гуцулів», пароха села Жаб’є-Ільці, який віддав Ільцівські парафії 25 років служіння.

З цієї нагоди в селі Ільці з ініціативи церковного комітету та за участю Ільцівської сільської ради, Всеукраїнського товариства «Гуцульщина» та інституту «Гуцульщина», науково-дослідного інституту українознавства міністерства освіти України відбулося величне свято за участю духовенства, мирян, науковців та дослідників з назвою «Життя, служіння і творчості отця Софрона». А на фасаді церкви було виготовлено та встановлено меморіальну дошку о. Софрону.

Тоді ж за участі активу села, настоятеля церкви та церковного комітету відбулося відкриття музею церкви Пресвятої Тройці села Ільці, який на той час був першим музеєм церкви на Гуцульщині.

В 2010 році проведено перекриття бляхою дзвіниці.

У 2011 році проведено чистку двох цвинтарів від дерев та кущів, які почали становити загрозу для пам’ятників, встановлено додаткові тротуарні доріжки, виготовлені та встановлені лавки біля церкви та два нові дерев’яні хрести на церковній території.

2012 році встановлено площадку з тротуарної плитки для освячення води на храмове свято.

У 2013 році виготовлено дерев’яну браму та поновлено огорожу біля нового цвинтаря.

В 2014 році виготовлено та встановлено новий надгробок на могилі о. Софрона Витвицького, відшукано та встановлено хрест на могилі Зузанни Кисілевської, дружини Теофіла Кисілевського – першого директора народної школи в селі, а також закуплено підлогову дошку для ремонту підлоги в церкві.

1 червня 2015 року – із Архіпастирським візитом Храм відвідав Преосвященний Єпископ Коломийський і Косівський Юліан, очолив Молебень до Пресвятої Тройці та, з благословення Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета, нагородив благочинного Верховинського благочиння митр. прот. Дмитра Михавківа Орденом Святителя Миколая Чудотворця.

У 2015 році встановлено огорожу біля автостоянки та каплички. Також були встановлені нові кам’яні сходи біля двох вхідних дверей у церкву.

В 2016 році закуплені газові обігрівачі для обігріву приміщення церкви, та докуплено матеріали для заміни підлоги в церкві.
У 2017 році проведена повна заміна підлоги в церкві, а також встановлено 12 металопластикових вікон, закуплено та встановлено повністю нове підлогове покриття.

Настоятель Храму

Митр. прот. Дмитро Михавків народився 1 червня 1955 року в селі Тисів,Храм Пресвятої Тройці с. Ільці Долинського району Івано-Франківської області.

В 1972 році закінчив Тисівську середню школу.

З 1973 по 1975 рік служив в лавах радянської армії.

1976 -1979 рр. – навчання в Одеській духовній семінарії.

В 1979 році рукоположений в сан священика Митрополитом Одеським і Херсонським Сергієм. Цього ж року переведений на служіння в Івано-Франківську Єпархію та призначений настоятелем Храму села Калинівка Рогатинського району.

З 1981 по 1985 роках був настоятелем Храму в селі Княгиничі Рогатинського району.

В 1985 році призначений настоятелем Храму Пресвятої Трійці села Ільці.

12 квітня 1989 року – Архієпископом Макарієм призначений благочинним Верховинського благочиння.

В 1995 році – нагороджений правом носіння Митри.

13 травня 2015 року – з благословення Святійшого Партріарха Філарета, Преосвященним Єпископом Коломийським і Косіваським Юліаном, нагороджений Орденом Святителя Миколая Чудотворця.



Поділитись


















otta Da Vinci