block




Проповідь на свято Різдва Пресвятої Богородиці


В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Минуло більше двадцяти століть від того часу,Проповідь на свято Різдва Пресвятої Богородиці коли убогий дім Йоакима та Анни у невеличкому галилейському містечку Назареті сповнився радістю. Вони раділи, бо для них закінчились сумні дні – вже на схилі літ Господь Бог поблагословив їх дитиною, на яку вони покладали старечі надії. Тією дитиною, яка принесла стільки радості, була Пречиста Діва Марія. Це Вона Своїм народженням вирвала людство з неволі диявола, розпочавши відкуплення людського роду, ставши Матір’ю Господа нашого Ісуса Христа.

Пречиста Діва Марія – це справжній корабель Ноя, що спокійно пливе по бурхливих водах світу, проваджена Святим Духом, щоб під її всесильним захистом зберігся людський рід. Тож поспішаймо до цього корабля, що рятує від погибелі, приносячи розраду та потіху для кожного з нас. Прибігаймо до Неї з повним довір’ям і кличмо: “О Маріє, Мати Божа, молися за нами!”.

Вона стоїть високо понад усіма створіннями, возноситься понад усіма ангелами та святими, подає певний захист усім, хто має у ньому потребу. Пречиста Діва Марія, немов велике розлоге дерево, яке вділяє мандрівникові бажаної тіні та захоронення. Вона є лікарем для хворих, пристанищем для грішних, потіхою для сумних.

І радіє наша земля, бо колись наша прамати Єва принесла сльози, а Пречиста Діва Марія – радість, Єва принесла для світу покарання, а Марія – спасіння. Вона й досі є для нас найкращою Матір’ю і опікункою, а також заступницею перед Богом у наших потребах.

Історія записала таку подію, коли турки й татари нападали на нашу землю, вони нищили та грабували все, не гребуючи й монастирями. І ось у цьому часі вороже військо наблизилось до Почаївського монастиря. Можна собі уявити страх і збентеження монахів. Тоді ігуменя монастиря разом із сестра¬ми підійшла до центрального Храму, припала з молитвою перед образом Божої Матері та просила в своїх молитвах помочі й заступництва, покладаючи надію на Божу Матір. Тут сталося чудо: над монастирем з’явилось велике Небесне військо, на чолі з Богородицею, яке йшло на допомогу мона-стирю. Тоді вороги, які прийшли зруйнувати монастир, почали зі своїх луків пускати стріли та говорити: “Що це за військо йде на нас?” А стріли вертались і вражали їх. Вони, бачачи таке чудо, змушені були залишити облогу монастиря і повернутись назад.

Із цього прикладу бачимо, яку велику силу має молитва до Божої Матері і яку велику опіку Вона надає тим, хто з вірою і любов’ю просить Її. У кожній домівці висить образ Пречистої Богородиці, перед яким схиляли голови наші славні князі і гетьмани, наші прадіди і батьки, бо вірили, що через тверду і непохитну віру до Неї кожний отримає нагороду.

Тож із великою довірою звертаймося до Цариці Небесної, любімо Її усім серцем як нашу найкращу Матір і приносьмо для Неї радість побожним християнським життям. Будьмо повсякчасно вірними їй і в щасті, а також у горі, а Вона буде для нас доброю і вірною помічницею, сильною заступницею перед престолом Всевишнього. Просімо сили та здоров’я, складаймо свої жалі до ніг Марії, заносьмо до Неї щирі молитви, а Вона, неодмінно, вислухає нас і заступиться за всіма нами перед своїм Сином і Богом нашим. Амінь.

прот. Любомир Траско



Поділитись


















otta Da Vinci