block




Проповідь на 19-ту Неділю після П’ятидесятниці


«Любіть ворогів ваших, добро чиніть тим,
хто ненавидить вас» (Лк 6, 27)

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

У сьогоднішній Святій Євангелії Ісус Христос закликає всіх до миру і злагоди з нашими ворогами, щоб ми вміли прощати кривду і зневагу. Яким гарним був би світ, яке гарне було б життя у ньому, якщо б між усіма людьми панувала любов і злагода.
Проповідь на 19-ту Неділю після П’ятидесятниці

«Якщо бажаєте, щоб люди робили вам добро, тоді і ви робіть так само.Коли ви любите тих, що і вас люблять яка вам заслуга, бо і грішники люблять тих, хто їх любить. А я говорю вам: любіть ворогів ваших, добро чиніть тих, хто вас ненавидить, тоді буде велика нагорода ваша і будете називатись синами Всевишнього, бо Він добрий для невдячних і злих. Тому будьте милосердні, як і Отець ваш є милосердний» (Лк. 6, 36).

У Старому Завіті був жорстокий закон: око за око, зуб за зуб. І так було до того часу, доки у світ не прийшов Спаситель, Який своїм всемогутнім словом перемінив поганський світ, сказавши, що найціннішою перлиною у християнській вірі є наука про любов до ворогів. Найкращим прикладом такої любові був сам Ісус Христос. Він завжди прощав своїм ворогам, навіть на Хресті молився за них: «Отче, прости їм, бо не знають, що роблять». За прикладом Христа Спасителя йшли його учні, святі Божі угодники. Протягом віків нею йдуть також праведники і сьогоднішнього часу.

Гнів противиться духові Христового Євангелії. Ісус Христос навчає: «Нову заповідь даю вам, щоб ви любили один одного. Як я полюбив вас, щоб і ви любили один одного. З цього усі пізнають, що мої ви учні, коли любов взаємну будете мати» (Ін 13, 34-35). Ми, християни, покликані з усіма проживати у мирі. Всі ми є дітьми Божими та нащадками Адама і Єви. І хоч ми розійшлися між собою далеко, одні є християнами, інші народи – поганами, одні є добрими, інші – злими, однак всі ми є однією родиною. Святий Апостол Павло навчає, що якщо голодний твій ворог, дай йому хліба, а якщо спраглий, дай йому пити, а те роблячи, розжарене вугілля сиплеш на його голову.

У Святому Письмі є дуже багато прикладів любові до приятелів. Йосифа, сина патріарха Якова, зненавиділи брати за те, що батько його більше любив. Одного разу, коли вони пасли череду далеко від свого дому, вкинула Йосипа до глибокого яру, щоб він там помер із голоду. Тим часом над’їхали купці, які прямували до Єгипту і брати продали його за 20 срібняків. Він плакав, просився, але все було даремно. Купці забрали його з собою до Єгипту. Чи не були ці лукаві брати тяжкими ворогами його. Але Йосип не думав про помсту. За провидінням Божим Йосиф стає намісником царя в Єгипті. І коли настав голод, брати прибули до Єгипту, щоб купити зерна. Йосиф пізнавши їх, міг відомститися їм, але цього не зробив.

Цар Давид мав ворога в особі Саула, який не раз кидав списом у Давида, щоб його вбити. Цар мав добру нагоду пізніше відімстити Саулу, бо його життя залежало від нього, але він був далеким від таких задумів.

А який гарний приклад любові до ворогів бачимо на святому первомученикові Стефані. Немов люті звірі, скреготіли зубами на нього злопам’ятні юдеї, а його обличчя ясніло лагідністю, як обличчя ангела. Вони випровадили його за місто, щоб убити, кидали в нього камінням, а він молився: «Господи, не пам’ятай їм гріха цього».

Всі ми християни, діти одного Бога, спадкоємці Його Небесна Царства. Закарбуймо ці слова глибоко у своїх серцях і не забуваймо, нічим іншим не зможемо так докладно проявити себе синами Бога, як тим, коли щиро будемо прощати ворогам своїм.

Маючи такі гарні приклади з життя святих угодників Божих, а, також, самого Господа Ісуса Христа, який, вмираючи на Хресті, молився за своїх кривдників і простив, прощає і буде прощати, спонукають і нас задуматися над своїм життям і своїми вчинками. В нас також мусить бути милосердя і любов до наших ворогів. Святий Іван Золотоустий говорить: «Ніщо не робить людину подібною до Бога, як любов до ворогів».

Всі ми – діти одного Небесного Отця, однієї матері, Святої Церкви, однієї батьківщини, України. Тож любімося, як браття, вдивляючись у любов до нашого Спасителя, пам’ятаючи, що ми створені не для землі, а для вічного життя в Небі, яке мусимо собі заслужити. Амінь.

прот. Михайло Човган



Поділитись


















otta Da Vinci