block




Проповідь на 21-шу Неділю після П’ятидесятниці


В ім’я Отця,і Сина, і Святого Духа!

Дорогі браття і сестри, у сьогоднішню НеділюПроповідь на 21-шу Неділю після П’ятидесятниці ми чули зі Святої Євангелії притчу про сівача. Господь говорить притчами для того, щоб зробити Своє Слово виразним і глибше закласти його у пам’яті людини. Спаситель навчає нас як потрібно берегти неоцінений скарб Слова Божого, оскільки воно подає віруючій людині пізнання правдивого Бога, утверджує в істинній вірі та дає життя вічне.

Дійсно, «багато хто з пророків і праведників бажали бачити те, що ви бачите, і не бачили, і чути те, що ви чуєте, і не чули« (Мт. 13, 17.) Спаситель cвоїм Словом навернув цілий світ з поганства до правдивої віри та богоугодного життя. Особливо в першому столітті християни мали сильну віру і готові були понести найлютішу смерть за Христа. Слово Боже – «то дух і життя» (Ін. 6, 63); «Слово Боже живе та діяльне» (Євр. 4 ,12). Але не кожен, хто його слухає, може отримати урожай, бо не однакова земля, на яку паде насіння Слова Євангелії. Земля, в даному випадку, - це наші серця. «Вони, - говорить блаженний Феофілакт, - стають або дорогою, або камінням, або терням, або родючою землею».

Апостоли не розуміли, що хотів сказати цими словами Христос і запитали: «Чого навчає нас ця притча?» Ісус терпляче їм пояснив: зерно – Слово Боже, рілля – люди, які слухають Слово Боже і від яких Господь чекає урожаю, тобто праведного життя. Сівач – це Христос і кожний проповідник Слова Божого. Однаково сіється зерно, але, як бачимо, не кожне приносить урожай. Так і Святе Євангеліє проповідується у храмах, але чомусь далеко не всі люди живуть праведним християнським життям. У когось розум затьмарений пристрастями, а серце загрубіло у гріхах, що не розуміє Слова Божого. У іншого воно на поверхні розуму та серця й не пускає кореня подібно до зерна на дорозі, відкрите для перехожих і злий дух легко його викрадає, роблячи безплідним почуте.

Кам’янисту землю відображають собою ті люди, які захоплюються проповіддю Євангелії, як приємною новиною, іноді навіть щиро і чисто сердечно знаходять задоволення у слуханні слова, та серце їхнє є холодним, твердим, як камінь. Вони не в силі заради Євангельського вчення змінити свої звички, образ життя, залишити свої гріхи, вести боротьбу зі спокусам. Тому й у випробуванні вони спокушаються, падають духом і зраджують своїй вірі та Євангелії.

Під тернистою землею ми повинні розуміти серця людей, опанованих пристрастями багатства, насолод і благ цього світу. Під доброю землею розуміються люди з добрими, чистими серцями, які почувши Слово Боже, твердо вирішують зробити його керівником всього свого життя.

Святе Письмо Нового та Старого Заповіту – це Слово Боже, яке дане кожному, хто прагне спасіння своєї душі і настанови для земного життя, бо через Нього Господь нам підказує, як ми маємо духовно вдосконалюватись. Але чи можна іти шляхом спасіння душі без знання Слова Божого? Звичайно, що ні, бо Спаситель Ісус Христос говорить: «Вівці Мої голосу Мого слухаються і Я знаю їх, і вони йдуть за Мною» (Ін. 10, 27).

Не можна почути голос Божий по-іншому, ніж через Святе Письмо. І тільки через вчення Христове, ми дізнаємося, як нам осягнути спасіння, тому що ми, християни, стаємо дітьми Божими, коли слухаємо Його Заповіді, настанови, накази без суперечок та свавілля. Якщо ми не знаємо, чого хоче від нас Господь, то тоді живемо не по Його волі, а по своїй.

Ми повинні бути дуже уважними до Слова Божого, бо християнин, який є не уважним та безтурботним до справи свого спасіння, не одержить ніякої користі для спасіння своєї душі від Євангельського благовіствування, про що говорить Апостол Павло у послані до Колосян: «Слово Христове нехай оселяється у вас щедро, з усякою премудрістю, навчайте і настановляйте один одного псальмами, славослів’ям і піснями духовними, в благодаті співаючи в серцях ваших Господеві».(Кол. 3, 16)

Дорогі у Христі браття і сестри, завжди охоче і побожно прислухаймося приходячи до храму, до Слова Божого, воно буде для нас дороговказом, світильником та хлібом для душі та введе нас у вічні оселі. Читаючи самостійно Святе Писання, ми повинні відкладаймо його у глибині свого серця і з вірою бережімо, бо Сам Господь Бог нами говорить і через Своє Слово нас настановляє, надихає, укріплює і спасає. Амінь.

ієрей Василь Понайда



Поділитись


















otta Da Vinci