block




Проповідь у день вшанування пам’яті Святителя Іоана Золотоустого


В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

«Ніщо так не поширює славу про людину,
як відблиск чесноти,
хоч би вона й старалася всіма силами її укривати»

Ці слова, дорогі браття і сестри, Проповідь у день вшанування пам’яті Святителя Іоана Золотоустого
належать Святителю Іоану Золотоусту, який народився в Антіохії Сирійській у 347 році. Його батьки сповідували християнство. Серед розбурханого моря несправедливості, вони з Божою допомогою старалися призивати ім’я Боже й цього навчали свого первістка Іоана.

Коли хлопець мав іти до школи, його мати на той час уже була вдовою. Вона бере на себе всі тяготи виховання сина та приводить його до вчителя Софіста в Ліванію для вивчення філософії та інших наук. Маючи бажання до навчання, малий Іоан виявився старанним учнем. Тут він знайомиться з іншими товаришами, які пізніше стануть йому не тільки друзями, але й вчителями та святителями: Святителі Василій Великий та Григорій Богослова.

Після смерті матері Іоан роздає свій маєток бідним і повертається в один із монастирів в Антіохії. Маючи дар учительства, Іоан отримує від одного з ченців цього монастиря на ім’я Усіхій згорток написаних матеріалів який, який дав йому такі настанови: «Це Бог дарує тобі знання і силу, щоб ти був учителем для мирян».

В 375 році, з благословення Патріарха Мелетія Іоан приймає сан диякона. Жителі міста Антіохії з великим захопленням слухають його проповіді.

У 398 році після смерті Константинопольського Патріарха Нектарія, імператор Аркадій запросив Іоана на Патріарший престол. Займаючи таку велику посаду в Церкві Христовій, Іоан бачив, яку велику відповідальність отримав перед Богом у навчанні та веденні до спасіння йому ввірених людей.

Пізніше він напише такі слова: «Як не можеш бути дорогоцінним каменем то будь золотом! А не можеш бути золотом, то будь сріблом! Ти не можеш бути сонцем, то будь місяцем. А не можеш бути місяцем, то будь зорею. Не можеш бути великою зорею, то будь малою принаймні, але щоб тільки на небі». В цих словах він пізнавав, яким важливим є спасіння кожної душі. Утримуючи себе в чеснотах, Іоан цього навчав і інших. Він розумів, що там де є чеснота, там вона перемагає та панує над усім. І як щезає темрява при появі сонячного світла, так тікає всяке зло, як тільки появляється чесноти: вона як золотий жертовник і духовний вівтар.

Чеснота – це матір премудрості, хто її має той матиме й все інше. В свої проповідях і повчаннях, Іоан Золотоустий каже, що обличчя чесноти рум’яне, гарне і дуже милого кольору, від того що чеснота сором’язлива, тому завжди рум’яніє. Очі чесноти старанно підкресленні скромністю і невинністю. Тому такі вони прегарні і проникливі бо бачать Господа. У заповідях блаженства написані такі слова: «Блаженні чисті серцем, бо вини Бога побачать».

Про уста чесноти Святитель Іоан говорить, що це премудрість, розум і знання духовних співів. Серце чесноти – це глибоке знання Святого Письма збереження істинних догматів, людинолюбства й добродушності. Далі він повчає, як без серця людина не може жити, так і без чеснот вона буде мертвою. «Звідси родиться все добре, бо в чесноти є також і руки й ноги, а це є проявом добрих справ. В неї душа – це благочестя. В решті є і дух який перебуває в розумі, а в серці любов».

Такими проповідями та повчаннями Святитель намагався вселити в людський розум через Божу премудрість спасіння людської душі, через що й був названий Золотоустим. Іоан Золотоустий, за життя також був і переслідуваним за викривання єретиків. Але він пам’ятав, що з ним Бог, який настановив його на цю нелегку та тернисту дорогу. Крім проповідей і повчань, він ще й написав багато молитов, зокрема уклав Божественну Літургію, на якій звершується приношення Безкровної Жертви і яка є найважливішою в спасінні людської душі. Він повчає, що: «Духовна трапеза – це сила для нашої душі, міцність для серця, основа уповання, надія, спасіння, світло, життя. Це таїнство яке робить для тебе землю – небом».

В щоденній праці та пастирському служінні, Іоан Золотоустий як виконавець і служитель Церкви Христової закликав до служіння і благодаті, просив за мир і спокій в усьому світі, настановляв пастирів не тільки вбачати себе в ризах, а побачити себе в служінні пастві через Бога в день і вночі, щоб усім нам визволятися від усякої журби, гніву, небезпеки та неволі, навчати паству, як поводити себе в Храмі Божому: скромно і богобоязно, бо це є Дім Божий, в якому присутній Дух Святий.

Відійшов до Господа Святитель Іоан Золотоуст 27 вересня 407 року в місті Комани поблизу Сухумі. На його похорон зі всіх сторін прийшли люди, щоб віддати належну похвалу за його земні труди та пастирське служіння. Останки його з великими почестями були перевезені до Царгорода.

Святитель Іоан Золотоустий, дорогі у Христі браття і сестри, залишається і до сьогоднішнього дня тим світильником, який указує правильну дорогу до вічного спасіння і Царства Божого. Тому його товариш Василій Великий каже: «Тільки ті, що працюють для святості не будуть обмануті у своїх надіях, бо їхня мета виправдала боротьбу, даючи їм певне й вічне Небесне Царство».

прот. Михайло Возняк



Поділитись


















otta Da Vinci