block




Проповідь на 25-ту Неділю після П’ятидесятниці


В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

«А хто мій ближній?» (Лк.10, 29)

Притча про милосердного самарянина, яку ми сьогодні чули зі Святої Євангелії, була сказана Ісусом Христом щоб пояснити одному законникові, який цікавився, як йому успадкувати вічне життя. На його запитання Спаситель відповів притчею про милосердного самарянина. Він показав, що наш ближній не просто один із членів Церкви, до якої належимо, наш ближній – це кожна людина, яка потребує від нас допомоги.
Проповідь на 25-ту Неділю після П’ятидесятниці

Якщо подивитися на зміст притчі і порівняти її із нашим життям, то ми побачимо, що з нами часто буває, подібно як у сьогоднішній притчі: знаємо закон, його проповідуємо, слухаємо Слово Боже в Церкві, але чи воно приносить нам користь, оскільки спасуться не слухачі Закону Божого, а його виконавці.

Із притчі ми бачимо, що старозавітній священик був гордим слухачем, а не виконавцем, він вважав себе боговибраним і знав Святе Письмо, але не мав любові. Левит, який прислуговував у Єрусалимському Храмі щосуботи чув проповіді, але не мав у серці любові, і тому все те, що він чув, читав і що бачив у храмі не принесло йому користі й він не допоміг ближньому.

Так є і в нашому житті. Ми приходимо в Храм, тут молимось, слухаємо проповідь, чуємо, як закликають нас до покаяння та просять нас терпіти і молитися один за одного, проте не можемо виконати все, що нам говориться. Ми готові когось осудити за поганий вчинок, хоча й самі такі вчинки робимо.

Далі у розмові із законником Христос відкриває йому найглибший зміст людських стосунків і любові до ближнього. Тієї любові, яка долає всякі життєві перешкоди. Поміркуємо собі: чоловік який постраждав від розбійників був єврей, а, отже, самарянин не мав права торкатися до нього, але він цей закон не виконав, а поступив по закону любові. В ту хвилину він керувався добрими почуттями свого милосердного серця. Ось як самарянин став ближнім тому, хто не хотів з ним навіть спілкуватися.

Милосердний самарянин проявив безсмертну любов, а ті, хто з гордістю пройшли повз, залишилися за межею любові. Байдужість до нещасних тяжко ображає Господа Ісуса Христа. Вона суперечить духові нашої віри. Тільки милосердям і любов’ю можна протистояти страшним духам злоби, що заволоділи багатьма людьми цього світу.

Який висновок, дорогі у Христі, зробимо для себе із сьогоднішньої Євангельської розповіді. Мало знати Святе Письмо, мало слухати Слово Боже у Церкві, читати його вдома, мало читати Псалтир та читати акафісти – якщо не буде в нашому серці любові й милосердя, то нас ніхто та ніщо не врятує. Сьогодні погляньмо навколо себе: скільки із протягненими руками, біля нас ближніх. Не проходьмо повз них, не минаймо Самого Христа, який в образі кожного нужденного в нашій допомозі закликає нас на вечерю любові.

Скоро для нас відкриються двері Суду Божого. І як буде приємно почути одним слова Сина Людського: «… прийдіть благословенні Отця Мого успадкуйте Царство, приготовлене вам… Бо голодував Я і ви дали мені їсти: спраглим був і ви напоїли Мене: був подорожнім і ви прийняли Мене: був нагим і ви одягнули Мене: був недужим і ви відвідали Мене: у в’язниці був і ви прийшли до Мене». Амінь

прот. Олексій Мороз



Поділитись


















otta Da Vinci