block




Проповідь на 26-ту Неділю після П’ятидесятниці


В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Людське життя, дорогі браття і сестри, є найціннішим даром, який людина отримала від Бога. Для того, щоб його зберегти, людство постійно придумує способи, через які воно могло б найкраще забезпечити своє життя: часто робляться великі запаси земних благ, але забувається, у чому полягає правдиве багатство. Дуже швидко минає час людського життя на землі, про що ми чули із сьогоднішньої Євангелії.
Проповідь на 26-ту Неділю після П’ятидесятниці

Спаситель розповідає притчу, як в одного багача добре зародила нива. І міркував він собі, що має робити: немає куди зібрати плодів своїх. І сказав: зруйную житниці мої та збудую інші, і зберу туди все добро моє і скажу душі моїй: душе, багато маєш добра, що лежить у тебе на багато років: споживай, їж, пий, веселись. Але Бог сказав йому: нерозумний! Цієї ночі душу твою візьмуть у тебе; кому дістанеться те що ти наготував?

Сьогоднішня притча звертає нашу увагу на те, що не земні блага роблять людину щасливою. Працюючи на життя земне, ми не повинні забувати, що прийде час загробного життя. У наш час є багато людей, які збагатились матеріально, і їм здається, що в їхньому житті вже непотрібно ні Бога, ні Церкви. Їх засліпило земне добро, і вони, подібно до євангельського багача, говорять зухвало: «Душе моя! Маєш багато земного добра, їж, пий, веселись!» Такі люди, замість того щоб у неділі і свята піти до церкви, подякувати Богові за його щедрі земні дари, йдуть на риболовлю, чи кудись на відпочинок, відрікаючись від Бога та проводячи час даремно.

Господь часто застерігає нас: «чоловіче, ти створений не для землі, а для неба й нічого із земних скарбів не візьмеш до вічності». Поставмо собі запитання: для чого живемо на землі та який слід залишимо після себе? Якщо живемо для того, щоб власними устами зранку й вечором прославляти Ім’я Боже, то отримаємо нагороду у Царстві Небесному. Якщо ж ми живемо тільки для того, щоб багатіти тілесно, а не духовно, то ми марно живемо на землі.

Пригадаймо слова, сказані Господом про те, що дерево, яке не приносить плоду, зрубують і кидають у вогонь. Завданням кожної людини, яка живе на землі є зберегти свою душу для вічності.

Сьогодні є велика кількість багатих людей, які є убогі духом, а ще більше є бідних, які багаті духом. Яскравим прикладом того, що серед великого багатства можна зберегти дух убогості є Авраам, Яків, цар Давид та праведний Іов. Вони пам’ятали слова, сказані Апостолом Павлом: “все мені на корись але ніщо не повинно володіти мною”.

Пам’ятаймо, дорогі браття і сестри, все що маємо – це дар від Бога. Тому йдімо у своєму житті за прикладом мудрих людей, які вміють поєднувати свої земні потреби із духовними. Багатіючи для тіла, багатіймо і для душі. Пам’ятаймо про те, що тіло наше минеться, а душа вічна. Амінь.
ієрей Володимир Молявчик



Поділитись


















otta Da Vinci