block




Проповідь в день вшанування пам’яті Святого Апостола Андрія Первозванного


В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Дорогі у Христі брати і сестри, Проповідь в день вшанування пам’яті Святого Апостола Андрія Первозванного в цей святковий день пам’яті Cвятого Апостола Андрія Первозванного, Священне Писання нагадує нам: "Пам’ятайте наставникiв ваших, якi проповiдували вам слово Боже, i, дивлячись на кончину життя їхнього, наслiдуйте вiру їхню. Iсус Христос учора й сьогоднi i навiки Той же" (Євр. 13, 7-8).

13 грудня Православна Церква вшановує пам’ять Святого Апостола Андрія Первозванного, одного з дванадцяти учеників Христових – людину, яка першою принесла віру християнську на землі теперішньої нашої держави – України. Його подвиг має неоціненне значення для долі всього українського народу.

Святий Апостол Андрій – брат Святого Апостола Петра, названий Первозванним тому, що першим серед усіх апостолів був покликаний Спасителем бути Його учнем. Андрій був одним із тих, хто бачив деякі чудеса та знамення, яких не бачили інші апостоли.

Апостол Андрій першим засвідчив перед своїм братом Симоном, що пізніше був названий Петром: «Ми знайшли Месію, що означає: Христос» (Ін 1, 41). З часу покликання Христом Андрія до апостольського служіння, він постійно перебував з Спасителем та Його учнями. Серед них він вирізнявся винахідливістю та горінням сильної віри.

В день П’ятидесятниці сталася надзвичайна подія: коли всі апостоли були зібрані разом, на них зійшов Дух Святий у вигляді вогненних язиків і вони отримали дар розуміння мов і проповідування.

Після цього апостоли розійшлися по різних країнах для проповіді Христової віри, куди кому випало ити. Святий Апостол Андрій проповідував серед поганських народів побережжя Чорного моря – у багатьох містах Малої Азії, Грузії, Вірменії, Греції, Македонії і Скифії (тепер Україна).

Він проповідував Слово Боже, віру Христову в різних країнах світу близько тридцяти п’яти років. В літописі записано, що одного ранку «став він та й каже до своїх учнів: чи бачите ці гори? На горах тих засяє Благодать Божа, і Бог побудує тут багато церков». І далі записано: «І зійшов Апостол Андрій на ті гори, поблагословив їх, поставив хреста і помолився Богу. І тут пізніше постав Київ». Ці пророчі слова Святого Апостола сповнились. Плоди його проповіді були неоціненними.

Спаситель Ісус Христос завжди був із ним в його подорожах по країнах світу, надихав його в молитві і проповідництві, його руками творив чудеса та допомогав у стражданнях, що випадали на його долю.

В містах, селах, де лунала проповідь Андрія Первозванного організовувались громади. Він наставляв для них священиків, дияконів, єпископів, які продовжували апостольську місію. Навіть на Першому Вселенському Соборі в Нікеї, у 325 році, згадується про єпископа, якийбув із тих країв, де проповідував Апостол Андрій.

Вшануванн Апостола Андрія в Україні було великим. Так, князь Всеволод, у 1086 році в Києві, побудував церкву в честь Святого Апостола, а згодом через два роки в – Переяславі. Шанують Андрія Первозванного й інші християнські народи. В кожній країні можна зустріти безліч побудованих храмів на його честь. Шотландці вважають його опікуном своєї країни, а греки подібно, як і ми, засновником їхньої Церкви.

Літописне передання стало основою для рішення Київського Церковного Собору в 1621 році, щоб уважати Апостола Андрія основоположником Церкви в Україні. В соборній постанові сказано: «Святий Апостол Андрій – перший Архієпископ Константинополя, Патріарх Вселенський і Апостол Український; на Київських горах стояли його ноги, і очі йогоУкраїну бачили, а уста благословляли, і насіння віри він у нас насадив. Воістину Україна нічим не менша від інших народів, бо і в ній проповідував Апостол».

Закінчив своє земнее життя Апостол Андрій мученицькою смертю близько 70-го року в місті Патрах, в Греції. Він був розіп’ятий на хресті у формі букви Х. Господь прийняв його безсмертну душу і дарував йому вінець слави та прославив його через благодать Святого Духа святістю. Подвиг Святого Андрія Первозванного, як проповідника Слова Божого, надихає нас на такі слова молитви до нього: «Прославимо всі апостола, як свідка Слова, і божественного проповідника і духовного рибалку народів; привернув бо й нас до віри Христової богомудрий Апостол, воістину наш великий заступник, і нині молиться неперестанно за спасіння душ наших» (Сідальний).

Дорогі брати і сестри, Священне Писання сьогодні зобов’язує нас молитовно згадати великого Апостола України. Для нас він є прикладом неперевершеної глибокої християнської віри, любові та відданості у своєму служінні. Тому ми згадуємо його, як наставника Слова Божого і приймаємо його віру в Христа. Амінь.

митр. прот. Василь Вепрук



Поділитись


















otta Da Vinci