block




Проповідь в день вшанування пам’яті святих Мучениць Віри, Надії, Любові та матері їх Софії


В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

«Це заповідаю вам, щоб ви любили один одного»(Ін. 15:12). «Прийде той час,Проповідь в день вшанування пам’яті святих Мучениць Віри, Надії, Любові та матері їх Софії коли навіть той, хто заподіє вам смерть, буде думати, що службу він складає Богові» (Ів.16:2). Такі слова сказав Господь Ісус Христос і вони сповнились майже одразу, бо упродовж трьох століть було страшне гоніння за віру Христову.

Поклоняючись різним ідолам, імператори-язичники проливали невинну кров мучеників-християн. Таким чином вони думали, що служать своїм богам.
В другому столітті після Різдва Христового жила побожна жінка на ім’я Софія, яка мала трьох дочок: Віру, Надію і Любов. В той час у Римі управляв імператор Адріан, який жорстоко знущався і вбивав християн. Коли йому донесли про цю побожну сім’ю, він звелів їх привести до себе і почав умовляти, щоб вони відреклися від віри Христової, обіцяючи дівчатам, що візьме їх за рідних дочок і нагородить їх багатством.

Імператор надіявся, що зможе переконати мучениць, адже вони були ще в дитячому віці. Найстаршій Вірі було 12 років, Надії - 10, а Любові - 9 років. Діти були виховані у християнському дусі і понад усе мали щиру любов до Ісуса Христа. Вони знали, що тих, хто не приховує своєї віри в Христа, чекають великі випробування. Тому вони усвідомлювали все те, що на них чекає.

Тоді імператор Адріан доручив родичці Палладії переконати матір та дочок вернутися до ідолопоклоніння та він був упевнений, що святі мучениці перейдуть на сторону язичництва. Але він глибоко помилявся, оскільки коли він удруге зустрівся з ними, то вони знову засвідчували, що готові навіть померти заради віри в Христа.

Їхня мати Софія утверджувала своїх дочок, щоб вони ні в якому разі не піддавались умовлянням язичників та були віддані Спасителю, який ніколи їх не покине.

Тоді, розлютившись, Андріан розпочав страшні муки над старшою Вірою, щоб вона не витримала і змінила свою думку, її крутили на колесі пробиваючи спицями, били воловими жилами, але Свята Мучениця Віра, сповнена Благодаттю Святого Духа стійко переносила біль. Так само відважно й спокійно пішли на муки Надія і Любов. А їхня мати Софія скріплювала їх словами та співпереживала з ними нестерпний біль.

Андріан не віддав Софію на муки, але залишив щоб вона картала себе за те, що віддала своїх доньок на муки та смерть. Отримавши дозвіл імператора взяти тіла закатованих дітей Софія похоронила їх далеко за містом. Вона три дні молилася на могилі своїх дітей і померла, віддавши Богові свою душу. Церква Христова причислила Софію та її дочок до лику святих, оскільки Софія також зазнала великих мук, дивлячись на мученицьку смерть своїх дочок.

Сьогодні ми, дорогі в Христі брати і сестри, повинні вдуматись у своє земне життя, як би ми поступили у такому випадку, якщо б нам довелось переживати такі випробування. На щастя, нас ніхто не переслідує, можна вільно відвідувати Божий Храм, підносити щирі молитви, творити добрі справи. Але, на превеликий жаль, ми цими християнськими можливостями часто нехтуємо і чинимо як язичники: привласнюємо собі те, що нам не належить, дуже часто забираємо сьомий день в Господа Бога, який сказав «шість днів працюй, а сьомий день віддай Господу Богу твоєму», а ми стараємось знайти якусь причину, щоб не відвідати Храм Божий, щоб уникнути Святої Літургії та використовуємо недільний день у своїх матеріальних цілях.

Дуже часто через лінощі та байдужість не промовляємо ранні і вечірні молитви, а молитва – це є спілкування з Богом. Часто забуваємо про любов до Бога і ближнього. Соромимося виявляти свою православну віру перед людьми. І все це приводить до духовного занепаду та віддаляє нас від Бога й так виховується наша молодь. Ми стаємо заручниками злої сили, яка намагається розлучити нас із Богом.

Але Господь Ісус Христос дає нам можливість виправитись, бо Він прийшов на землю заради нас і нашого спасіння. Він є милосердний і людинолюбний, який чекає на кожного, щоб ми, покаявшись в свої гріхах, з вірою і любов’ю приступили до його дорогоцінного Тіла і Крові та обрали шлях до Царства Божого.

Тож, берімо за приклад в житті подвиг Святих Мучениць Віри, Надії і Любові, а від матері їх Софії візьмімо за взірець виховання своїх дітей, щоб були стійкими у вірі та ніколи не зрадили свою православну віру, свою Батьківщину, хоч би й прийшлося віддати своє життя.

Єднаймося навколо Христа, щоб бути єдиною християнською родиною і щоб єдиним серцем та єдиними устами прославляти Всемогутнього Бога - Отця і Сина і Святого Духа. Амінь.

митр. прот. Іван Петращук



Поділитись


















otta Da Vinci