block




Проповідь в день вшанування пам’яті Святої Великомучениці Варвари


В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

В сьогоднішній день, дорогі у Христі брати і сестри,Проповідь в день вшанування пам’яті Святої Великомучениці Варвари ми вшановуємо пам’ять великої Святої Церкви Христової – Святої Великомучениці Варвари.

Народилася вона в місті Іліополі Фінікійському. Сьогодні це місто Баальбек в державі Ліван, а тоді це була провінція Римської імперії.

Батько Варвари – Діоскор був багатим і знатним вельможею у своєму місті. Рано овдовівши, він всю свою енергію та час віддав на виховання своєї єдиної доньки, оберігаючи її від злого впливу. І, дійсно, Варвара виросла досить розумною, доброю та красивою дівчиною з ніжною та люблячою душею.

Спочатку вона була язичницею, оскільки так була вихована своїм батьком і брала участь у язичницьких приношеннях, коли перед ідолами спалювали фіміам та кланялися їм.

Водночас її душа протестувала цього і роздумувала, що цей прекрасний світ не могли створити якісь ідоли, бо вони самі створені людськими руками. Повинен бути один Творець, що керує цим гармонійним світом. Так Святий Дух невидимо підготовляв Святу Діву до прийняття віри в Єдиного Бога.

Якраз прийшов уже той час, коли Варварі потрібно було виходити заміж. Багато знатних женихів приходили до Діоскора і просили руки його дочки. Тоді батько вирішує поговорити зі своєю донькою про заміжжя, але вона навідріз не погоджувалась. Діоскор думав, що в цьому винен він сам, що ізолював свою дочку від зовнішнього світу.

У той час йому потрібно було поїхати в далеку подорож по справах і він дав наказ своїм слугам побудувати прекрасну вежу – будинок у своєму саду, як подарунок донці. Слугам своїм наказав, щоб вона могли вільно спілкуватись з дівчатами. Цим самим він думав, що Варвара передумає і захоче вийти заміж, спілкуючись із своїми ровесницями.

І ось ці подруги розповіли їй про Єдиного Бога, в Тройці славимого, про Господа Ісуса Христа, про воскресіння. Те, про що вона тільки здогадувалась, про що мріяла, тепер впало на добрий грунт її душі і вона вирішує таємно охреститись.І в своєму новому будинку вона наказує замість двох вікон зробити три на честь Пресвятої Тройці.

Повернувшись через деякий час додому батько запитав, чому в цьому будинку не два вікна, а три. Але Свята Варвара сказала: “Це я наказала зробити. Ти звелів зробити два вікна в честь небесних світи: Сонця й Місяця, а я звеліла побудувати третє на честь Триіпостасного Бога”. Розлючений батько хотів побити свою доньку, та вона втекла. Коли ж, за допомогою пастуха знайшов її, то морив голодом, бив, а тоді привів до правителя того міста Мартіана, щоб той покарав її.

В той час імператором у Римській імперії був жорстокий Максиміан, який намагався повернути язичницькі звичаї і жорсоко переслідував християн. Попередні імператори також не підтримували християн і карали їх, коли ті відкрито визнавали себе християнами. А так дбали тільки, щоб вчасно платились податки та був спокій в імперії. Імператор Максиміан же був дуже жорстоким і вимагав цього від своїх підлеглих.

Тому й батько Варвари, боячись неприємностей із владою, що його дочка є християнкою, сам привів її до правителя того міста, щоб той її переконав. Мартіан спочатку вмовляв Великомученицю відмовитись від Христа й поклонитись ідолам, проте вона сказала: ”Ідоли – це творіння рук людських, а Господь Бог є Творцем усього”.

Після цього її оголили і били воловими жилами, жорстоко мучачи. Далі її кинули в темницю, де їй з’явився Спаситель і сказав: “ не бійся Невісто моя, я полегшу страждання твої і приготував для тебе нагороду на Небесах”. І всі її рани загоїлись.

Наступного дня мучителі Святої були вражені цим і знову просили її зректись Христа і поклонитись ідолам, але вона була вірною Христу і тоді розлючений батько сам відтяв їй голову. Це було в сьогоднішній день 306 року. Ще потрібно було сім років до того моменту, коли християнство стане державною релігією згідно Міланського едикту 313 року.

Тіло Святої Великомучениці похоронили, але біля могили почали здійснюватись чудеса, так що сам імператор переніс її чесні мощі до своєї нової столиці – Константинополя, де вони перебували до 1108 року.

Тоді дочка імператора Олексія Комнина Варвара вийшла заміж за Київського князя Святослава Ізяславовича та, коли переїжджала до Києва, то просила в батька мощі Святої Великомучениці Варвари. Так мощі Святої опинились на українських землях і перебувають тут вже більше 900 років. Спочатку вони зберігались у Михайлівському Золотоверхому монастирі, а після його зруйнування 1935 року - у Андріївській церкві. З 60-х років XX cтоліття вони перебувають у Володимирському Соборі міста Києва.

І сьогодні до Святої Великомучениці Варвари звертаються представники важких та небезпечних професій: водії, пілоти, шахтарі та військові.

Дивлячись на життя і вшановуючи пам’ять Великомучениці Варвари, ми повинні брати з неї приклад. У сьогоднішній час Господь не кличе нас до такого мученицького подвигу, але ми повинні навчитись у неї стійкості у вірі, любові до Бога та щирої молитви.

Також ми повинні навчитись від Святої ставити духовне вище за матеріальне. Вона мала все, що потрібно було в тогочасному суспільстві: славу, багатство, красу і розум, але це нею не заволоділо й було принесено в жертву Христу.

Нехай же Господь наш Ісус Христос, за молитвами Святої Великомучениці Варвари допомагає нам проходити цей життєвий шлях, щоб унаслідувати Царство Небесне. Амінь.

ієрей Віталій Козак



Поділитись


















otta Da Vinci