block




Проповідь на неділю про блудного сина


В ім’я Отця,і Сина, і Святого Духа!

Одну із підготовчих неділь до Великого посту, Церква Христова називає неділею про блудного сина.
Проповідь на неділю про блудного сина

В цей день на Святій Літургії читається притча Христа Спасителя «Про блудного сина», адже Ісус Христос, є Сином Бога Творця неба і землі, Він зійшов із неба, щоб своїм життям навчити і нас жити по-Божому, щоб своїми прикладами і нас навчати.

Спаситель дуже ефективно повчав всіх людей у притчах, в яких люди могли б побачити себе, немов у дзеркалі. Отож і сьогодні Свята Церква ставить перед нами дзеркало – притчу про блудного сина. Саме, щоб ми себе впізнали в особі сина, який покинув свого батька, щоб жити за власним планом і порядком, що й довело його до критичного стану. І каже Господь: «Будьте уважні, щоб зрозуміти її».

У одного багатого чоловіка було двоє синів і коли вони стали дорослими, молодший сказав батькові: «Тату, дай мені належну частину майна». Батько, який жив заради синів та дбав, щоб все вони мали вдосталь, розділив своє майно на двох синів. Старший син не взяв своєї долі, залишився з батьком, в знак, що він його любить чистим серцем і залишався задоволеним, коли виконував батьківські накази і йти від батька вважав нерозумним.

Молодший син через декілька днів зібрав своє майно та пішов із батьківського дому у далеку країну, щоб не виконувати батьківські накази і там розтратив все майно, живучи на власний розсуд. Із цього видно, що він мав недобре та нечисте серце, не любив свого батька і тягарем для нього було жити в його домі та виконувати його волю.

Коли він розтратив все своє майно, проживаючи розкішно, настав великий голод у тім краю і він почав шукати для себе роботи. Він наймається до одного жителя тієї країни, щоб пасти стадо свиней. Згодом перебуває у такому голоді, що радий був їсти те, що їли свині, але ніхто йому й того не давав.

Терплячи таку біду і вже усвідомлюючи своє прожите життя, блудний син говорить сам до себе: «Скільки наймитів є у мого батька і всі вони мають хліба доволі, а я помираю із голоду. Встану і піду до батька свого і скажу: «Батьку, згрішив я проти неба і перед тобою і вже не достойний зватись твоїм сином, прийми мене як одного з наймитів твоїх».

Тож бачимо, дорогі браття і сестри, коли блудний син повертався додому, ще здалека побачив його батько, обдертого і брудного, простив синові, вибіг йому на зустріч, кинувся на шию, поцілувавши його і зустрів, як люблячу дитину. Даремні були побоювання блудного сина, Батькові вистачило того, що син упав перед ним на коліна та щиро каявся у злих своїх вчинках.

Історію блудного сина ми можемо зустріти не тільки в Святій Євангелії, але й в нашому суспільному, сімейному та особистому житті. В тім житті, у якому живуть люди по власній волі і керуються тільки своїми міркуваннями. Слухаючи притчу про блудного сина, ми завжди засмучуємось смутком батька який втратив сина і смутком сина, що опинився у скрутному становищі після того, як розтратив батьківську данину. Разом із тим і радіємо радістю батька, який дочекався повернення свого блудного сина і радістю блудного сина, який найшов у собі силу волі , щоб із покаянням вернутися до батька.

В цій історії кожен грішник може та повинен побачити себе, своє заблудження і разом із тим побачити можливість повернення. Кожен може і повинен відчути, наскільки радісно перебувати у батьківському домі, користуватись батьківською любов’ю і наскільки важко буває, коли ми відступаємо від батьківських заповітів, живучи на власний розсуд, живучи гріховно.

Дорогі браття і сестри, у відношенні до нас той добрий батько є сам Господь Бог, а його діти, його сини – це весь рід людський, це кожен із нас поодинці. Таким чином, ми є і спадкоємцями Божими і дітьми Божими.
Цією притчею, Господь наш Ісус Христос показує віруючій людині її відношення не із земним батьком, хоча і це не виключається, а із Отцем Небесним, показує, в яких відношеннях ми повинні знаходитися із Богом, і в яких дійсно знаходимось.

Господь наш є Батьком всіх людей. У Нього багато любові, багато милосердя і щедрот, які щиро виливаються на всіх добрих і злих, покірних і не покірних дітей. Отець Небесний дав нам дихання і життя та все необхідне для життя земногота й життя вічного. Отримавши все це, ми рвемося відійти подалі від Бога, від Його заповідей та не хочемо виконувати Його волю. Як тільки зробимо один крок від світла у сторону, як темрява вже охоплює нас.

Коли кожен із нас знайде силу поглянути на себе, то не потрібно буде доказів, щоб переконатися у тому, що всі ми дуже багато надіємось на себе та мало пам’ятаємо про силу, правду і любов Отця Небесного. Кожен із нас, не залежно від того, наскільки далеко він пішов від батьківського дому, від Церкви, від Бога, від правди, як тільки опам’ятається й знайде в собі силу навернутися, то неодмінно отримає прощення та попередню любов Отця Небесного.

Блудний син, розповідає Євангеліє, що коли він був ще далеко у дорозі до батьківського дому то батько уже вийшов до нього на зустріч із розпростертими своїми обіймами покрив сина любов’ю та прощенням. Така доля кожного грішника, який кається та знаходить в собі силу вернутися до Бога. Господь повертає йому все те багатство, яке він не розумно розтратив на гріховних дорогах життя, повертає попереднє синівство. Ось так Господь чекає на своїх грішних синів.

У цей час, коли наближається піст, Господь поспішає до нас із допомогою. Він запевняє нас: «Коли гріхи ваші були як багряниця, я мов сніг вибілю їх, прощу провини і не згадуватиму вже гріхів ваших».

Нехай Всевідаючий Господь, знаючи не тільки наші діла, але й думки, не залишає нас благодатного дару синівства і усвідомлення того, що ми є дітьми Отця Небесного. Бо саме це усвідомлення, завжди буде допомагати: недостойному стати достойним, неправедному – праведним, заблудшому навернутись на дорогу правди, тому, хто пропав – знайтись, померлому – душею повернутись до життя. Амінь.

митр. прот. Василь Мізюк



Поділитись


















otta Da Vinci