block




Проповідь на 5-ту неділю після Пасхи


В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Дорогі у Христі брати і сестри, «Дух Святий є живою водою» – говорили Святі Отці. І ми знаємо, що як немає води, то все вмирає, а як приходить чиста, всеоживляюча вода — все зеленіє і набирає повноти життя. І ось, Дух Святий, третя особа Пресвятої Трійці, знаходиться в Отці, як в джерелі, а в Ісусі Христі – як у криниці, а подається кожному з нас, як жива вода.
Проповідь на 5-ту неділю після Пасхи


Святий Апостол Павло у говорить: «Усі бо ми христилися в одному Дусі … і всі ми були напоєні одним лише Духом» (1 Кор. 12, 13).

Ісус, стомлений сів біля криниці. Сонце стоїть в зеніті. Він чекає на спраглу людину, щоб зробити крок назустріч їй. Ісус Христос і криниця Якова – два джерела для людини. Криниця, це джерело води, без якої неможливо уявити людського життя. Христос – це джерело води живої, джерело правдивого життя.

Ця розповідь про зустріч Спасителя із жінкою-самарянкою при криниці Якова цікава своїм змістом. Розмовляють представники двох народів, між якими були споконвічні недорозуміння. Ізраїльтяни вважають самарян народністю нижчою по гідності, зрадниками їхньої релігійної і національної ідеї. Але між Ісусом та самарянкою приведений чи не найдовший євангельський діалог, завершенням якого стала внутрішня переміна співрозмовниці Ісуса, а разом із нею жителів містечка, які висловили свою віру в Ісуса: «Тепер уже віруємо не через твоє слово, але тому, що самі чули й знаємо, що він справді – Спаситель світу» (Ів. 4, 42).

Особливістю розмови Христа із самарянкою є його спокійний тон, лагідний і милосердний, сповнений любові, яка шанує вільну волю людини, не погрожує та не залякує. Ісус Христос любов’ю своєї душі торкнувся душі грішної жінки-самарянки, допоміг їй пізнати правдивого Бога, визволитися з неволі гріха, відчути себе вільною і щасливою. Господь розмовляє з тією, яка «п’ять чоловіків мала», яку всі сприймали як грішницю, проте Він її не відкинув.

Спаситель називає Живою Водою своє Божественне вчення. Бо як вода рятує спраглу людину від фізичної смерті, так і Його Божественне вчення про Божу любов спасає людину від вічної смерті і веде до вічного блаженного життя.

У розмові з самарянкою Господь сказав їй: «Якби ти знала дар Божий (тобто велику ласку Божу, яку послав тобі Бог у цій зустрічі) і хто Той, що тобі каже: дай мені напитися – то ти попросила б у Нього, і Він дав би тобі води живої» (Ів. 4, 10).

Разом їсти і пити означає в Святому Письмі не лише втамовувати якісь тілесні потреби, а означає входити у внутрішній світ того, з ким споживаєш і п’єш. Здивована проханням Христа, самарянка не до кінця розуміла, що має на увазі під «Живою водою» Христос, коли наголошує те, що саме Він може дати цю воду їй. Вона по-людськи думала та говорила собі з Ним про воду з криниці. Щирий діалог Христа з самарянкою наповнив її спраглу душу водою віри і Божої любові, допоміг їй пізнати правдивого Бога, привів до глибокого покаяння і навернення, так, що вона сама стала проповідницею христової віри, незбагненної Божої любові і милосердя, якої щедро зазнала її спрагла душа.

В спекотних пісках пустелі існує особливий різновид пальми. Вона вбирає в себе вологу з повітря, затримує її в собі і потім у вигляді освіжаючої роси зрошує землю навколо себе. Тому біля такої пальми завжди можна знайти іншу рослинність. Десяток таких пальм утворює цілий оазис. Незважаючи на те, що небо не дає дощу та річки висихають, ця життєдайна рослина не тільки сама живе, але творить біля себе життя.

Чимось подібним є правдива християнська душа. Вона з Неба отримує Благодать Божу, нею живиться і від неї черпає сили. Сама живе щасливо і навчає інших людей жити щасливо. Навіть коли така людина живе серед поган і безбожників (на духовній пустелі), то відрізняється від інших. В її душі, в стосунках з людьми завжди панує мир, злагода і любов.

У нашому житті нам доводиться спілкуватись із людьми, які не завжди поділяють наші думки та погляди. Часто буває, що ми не завжди є стримані. І зовні виглядає так, що ми не керуємо собою, своїми емоціями, своїми словами та поведінкою. Подивімось як цього вчить нас сам Спаситель у розмові з жінкою самарянкою. В якій простоті ми бачимо Богочоловіка, Творця неба і землі, всього видимого і невидимого, ангелів і людей!

З жителями Самарії Ісус пробув два дні. Це спричинило їхню переміну та зробило їх його учнями. Сьогодні, навряд чи знайдеться місто, готове запросити Його до себе як Сина Божого. Міста з готовністю приймають концерти світових ідолів, фестивалі, змагання, але проповідника, що кличе до покаяння … сумнівно. Мінятися сьогодні не модно. Модно бути собою. Сучасним трендом є „іти за світом!” Тому мова Євангелія незрозуміла більшості адептів суспільства, які звикли брати від життя все для свого задоволення.

Хай криниці наших сердець завжди будуть повними живої води Христової правди і любові, а Господь допомагає нам щедро ділитися цією правдою і любов’ю з іншими людьми. Амінь.

митр. прот. Михаїл Слободян



Поділитись


















otta Da Vinci