block




Проповідь на неділю Всіх святих землі Української


В ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Відкрийте мисленні вуха сердець ваших, о браття і сестри, і почуйте голос, Який сьогодні взиває, промовляючи: “Ідіть за Мною, і Я зроблю вас ловцями людей” (Мф. 4, 19). Ось бо Христос невидимо стоїть на узбережжі Тиверіадського моря й, запрошуючи до Свого служіння перших учнів — Симона Петра і Андрія, синів Іони та Якова і Іоана, синів Зеведеєвих, кличе за Собою й кожного з нас.
Проповідь на неділю Всіх святих землі Української

Ці мужі-галілеяни вже бачили Божественного Учителя і спілкувалися з Ним. Коли на другий день після Свого Хрещення на Йордані Спаситель проходив вздовж берега ріки, Предтеча Господній промовив до своїх учеників Андрія та Іоана, вказуючи на Месію: “Це Агнець Божий” (Ін. 1, 36). Почувши ці слова, обидва учні Іоана Хрестителя пішли в слід за Христом і цілий той день пробули з Ним. Надзвичайних відчуттів мали переповнюватися душі першопокликаних Апостолів Андрія та Іоана від присутності Сина Божого, що й змусило їх побігти і з великою радістю привести своїх братів: Андрій привів Симона, якого Спаситель назвав Кифою (Петром) (Ін. 1. 37-43), а Іоан Зеведеїв – Якова, і так вони стали першими учениками Христовими.

А на третій день Ісус з учениками був запрошений на весілля у Кану Галілейську, де сотворив перше чудо, перетворивши воду на вино, та вперше показав Свою Божественну славу, “і увірували у Нього ученики Його” (Ін. 2. 1-11).

Готуючись до Свого виходу на суспільне служіння світові, Ісус Христос відразу ж після цього був “Духом поведений у пустелю”, де сорок днів і ночей постив, будучи спокушуваний дияволом (Мф. 4. 1-11; Мк. 1. 12-13; Лк. 4. 1-13).

Всі ці сорок днів брати-рибалки жили спогадами про несказанні відчуття душевного спокою, які проймали все їхнє єство від присутності Божественної благодаті Божої, що виходила від Месії; з-перед їхніх очей не зникала подія неймовірного чуда в Кані Галілейській. Продовжуючи займатися своїм ремеслом, Галілейські рибаки мріяли знову побачити Ісуса, і вже ніколи не відступати від Нього.

Мрія майбутніх Апостолів здійснилася, і нарешті вони почули довгоочікуваний голос: “Ідіть за Мною, і Я зроблю вас ловцями людей” (Мф. 4. 19).

Почувши цей поклик, прості Галілейські рибалки з безмежною радістю на душі покинули свої човни, сіті, сім'ї – все, що у них було, і послідували за Спасителем. Пробуваючи невідступно зі своїм Небесним Учителем, Апостоли перетворилися з простих рибалок на премудрих ловців вселенної, вони понесли вчення Христове по всьому світу і ним уловили всю вселенну, приводячи її від жахливої, смертоносної темряви ідолопоклонства до життєдайного світла Благодаті Божої.

Невидимі сіті святого Апостола Андрія Первозванного уловили і наш Український народ, привівши його до Церкви Христової. Подія масового Хрещення киян 988 року стала теж великою радістю для населення тодішньої Київської Руси, бо мало які народи так масово приймали віру Христову.

Сьогодні, у 2-гу Неділю після П'ятидесятниці, коли кожен народ вшановує пам'ять всіх святих землі своєї. Українська Церква призиває на молитовне заступництво перед Богом своїх святих, які з часів святого Апостола Андрія Первозванного чинили благоугодне, досягаючи стану Богоуподібнення.

Тому у православних храмах України в цю неділю поміж нами невидимо присутні Український наш Апостол¬ Святий Андрій Первозванний; його учні-мученики Інна, Римма і Пінна; святі князі-страстотерпці Борис і Гліб; перші митрополити Київські і святителі Михаїл, Іларіон, священномученик Макарій, Петро, Олексій, Петро (Могила); преподобні Антоній та Феодосій з безліччю святих отців Києво-Печерських; преподобні Іов та Амфілохій, чудотворці Почаївські із сонмом Волинських святих; преподобні Іов і Феодосій Угорницькі та Манявські з собором Прикарпатських святих, а також сотні інших українців, які досягли досконалості і з радістю понесли Київську благодать святості до Неба.

Як живі й безпосередні свідки земного життя Христа Спасителя — святі апостоли, очі яких споглядали Месію, і у вухах яких бринів голос Його, так і ті, котрі не бачили Сина Божого, але, увірувавши, послідували за Христом, - ішли колись вслід за Сином Божим з радістю і безвідказно.

Чому так було колись, і немає такого тепер? А тому наші попередноики з таким поривом душі йшли за Господом, бо безсмертна душа їхня пізнавала і відчувала щось краще у Господі, ніж без Нього. Така вже природа людської душі, що відчувши щось краще, блаженніше і вічне, вона лине до цього кращого, відвертаючись від гіршого. У цьому випадку з душею відбувається те саме, про що Спаситель говорив у притчі про перлину дорогоцінну.

Цією дорогоцінною перлиною в житті людини являється віра наша та спілкування з Богом, в залежності від сили нашої віри. Володіти багатством віри та Богоспілкування ми маємо можливість ще від самого Хрещення свого. Але сучасні християни чомусь дуже низько цінять це, дане їм від Бога багатство.

Напевно наша можливість вірити та молитовно спілкуватися з Богом так знецінюється нами тому, що з самого дитинства, коли нас виховують, то не вводять нас у смак цього дорогоцінного духовного багатства, і воно поступово робиться чужим для нашого серця, яке так і не може пізнати того духовно-кращого, блаженного, вічного. Наше серце, в такому випадку, може лише розрізнити, що з поганого краще, а що гірше. В цьому і полягає причина того, що одних кличе Господь за Собою, і вони з великою радістю, не задумуючись, ідуть за Ним, а інші, - хоч і покликані, та втікають від Нього.

Отже, вшановуючи сьогодні пам'ять всіх святих землі Української, маючи таку велику кількість святих угодників Божих, які своїм побожним життям досягли досконалості, намагаймося наслідувати їх у вірі. Бо свята Мати-Церква сьогодні взиває до нас, так співаючи: “Земле Українська... Русь свята” Бережи віру Православну, - в ній бо твоє утвердження”. Амінь.

Архімандрит Олексій (Мензатюк)



Поділитись


















otta Da Vinci