block




Проповідь в день Святителя Миколая Архієпископа Мир Ликійського, Чудотворця


Слава Ісусу Христу!
Дорогі у Христі браття і сестри![/center]
Пам’ять вічна буде праведнику

Такі слова сказав премудрий Соломон ще в Старому Заповіті. І дійсно, так є, бо є імена, які не стирає з пам’яті людини навіть час. Кожна людина лишає по собі згадку. Такі люди, звісно, живуть в серцях людей. Це імена святих угодників Божих.
Проповідь в день Святителя Миколая Архієпископа Мир Ликійського, Чудотворця
Серед сонму святих яскравою зіркою сяє ім’я Великого Святителя Миколая Архієпископа Мир Ликійського. Багато було славних святителів у Церкві Христовій, багато з них зачислені до лику святих. Та одним з найбільш шанованих є Святитель Миколай, великий молитвенник і заступник за всіх, скорий помічник для всіх хто в біді та небезпеці. Ім’я його з великим благоговінням вимовляє весь християнський світ. Його знають і шанують не лиш християни, але й язичники. Шанують його по всьому світі, бо він скорий заступник та молитвеник вірних. Свята Церква присвячує його пам’яті один день з тижня - четвер. В цей день кожного тижня присвячені Святителю Миколаю богослужіння. Але Церква особливо урочисто прославляє його в грудні. Чому така велика любов до цього святого? Його люблять і прославляють за його тверду віру, за богодостойне життя. За його любов до Бога і ближнього. За те чуйне розуміння і ставлення до людей, за милосердя, співчуття, яке виявляє він до всіх тих, що звертаються до нього в молитві з вірою і надією.
Святитель Миколай народився в місті Патарі, в Малій Азії, від благородних, правовірних і багатих батьків — Феофана і Нони, близько 280 року, за царювання Валеріана. Батьки його сповідували християнську віру. Микола уже змалку був набожним. З віком він виявляв схильність до суворого стримування і полюбляв бути на самоті. Вихований у страху Божому, він завжди уникав мирських веселощів, любив бути в Храмі Божому і, зрештою, відцурався мирського життя та прийняв чернечий чин. Після смерті своїх батьків Микола роздав свою спадщину бідним людям, а сам вирушив до Палестини поклонитися святим місцям. Після подорожі повернувся в місто Патар, де Єпископом був його дядько, який запропонував йому прийняти сан священика. Через деякий час коли помер Архієпископ, то зібралися єпископи, щоб вибрати нового владику. Всі разом почали просити Господа, щоб вказав на достойного мужа. І, як свідчить передання, найстарший з єпископів у видінні почув наказ Божий, щоб у ночі став при дверях Церкви, і хто перший прийде на ранішню молитву, той і буде єпископом, а називатиметься він Миколай.
І так сталося. Першим, хто прийшов до церкви, був Святий Миколай. Його і поставили архієпископом в місті Мир. При всьому своєму смиренні, він не міг противитись Божій волі, бо, як говорить передання, вночі перед цим явилися йому Ісус Христос і Пресвята Богородиця; Ісус подав йому Євангеліє, а Пречиста - омофор. Народ радісно вітав нового пастиря, у ньому бідні і опущені зайшли опікуна, а всі решта найліпшого батька, на якому сповнилися слова Євангелія: «Так нехай світить перед людьми ваше світло, щоб вони, бачивши ваші добрі вчинки, прославляли вашого Отця, що на небі» (Мт.5.16).
Відтоді Святий Миколай допомагав усім, хто потребував його ласки. Своїми молитвами він утихомирює бурю на морі, рятує хворих і без ліку творить добрі діла. За такий великий і ревний труд він одержав сан Архієпископа в Мирах. Він не пишався тим, що посів таке високе становище в Церкві Христовій. Навпаки, він носив простий одяг, їв один раз на день, не прагнув до розкоші, пив лише воду, не досипав ночей, молячись. Усіх його чеснот не можна перелічити й переказати, бо їх безліч. Двері його серця відчинені для всіх, хто може з вірою просити його допомоги, а він нікому не відмовляє в пораді і дарує втіху.
Під час гоніння в Римській імперії на Церкву Христову, за царювання Діоклетіана і Максиміана, Святитель Миколай був схоплений і кинутий до в’язниці. За царювання Константина Великого Святий Миколай був визволений з тюрми і повернувся до своєї кафедри.
У 325 році Святитель Миколай був присутній на Першому Вселенському Соборі, де ревно захищав Православну Церкву.
У грудні 343 року Великий Святитель помер. Тіло його було поховане в Соборі міста Мир.
Усе життя Святителя, було безперервним подвигом любові і милосердя. Він був усім для всіх. Недужих уздоровлював, плачучих втішав, тим що терпіли біду допомагав, страждаючим дарував полегшення, для сиріт був опікуном у всіх потребах Святитель давав швидкий захист і допомогу.
Тому Свята Церква, народ з любов’ю вшановує день його пам’яті. Народ в потребах своїх прибігає під покров його і звертається з щирими благаннями, віруючи в силу його заступництва перед Богом, одержує допомогу.
Святитель Миколай за життя ніколи не чекав на прохання. Він сам розшукував страждаючих, нужденних і скрізь своєчасно з’являвся. Ось він криється серед нічної тиші, уникає свідків, похвали, щедрою милостинею рятує від ганьби та неслави чесне і добре ім’я трьох сестер, дівиць, та їх зубожілого батька.
Коли несправедливо було засуджено до страти трьох царських воєвод, він поспішив до місця страти, щоб вирвати їх з рук смерті. Йде у ночі до царя у палати, щоб докорити його за несправедливість.
Одного разу, коли один корабель плив з Олександрії на схід у дорозі спіткала його буря, яка загрожувала життю всіх хто був на кораблі. В страшну хвилину всі звернулися до Святого Миколая, щоб він помолився до Бога та врятував їх від загибелі. На цьому кораблі він плив, щоб поклонитися Гробу Господньому і святим місцям в Єрусалимі. Святий всім казав надіятися на допомогу Божу і сам став щиро молитися Богу і враз буря стихла. Сила молитви Святителя врятувала мореплавців.
Тож звернімося і ми, дорогі брати і сестри, до нашого постійного помічника і заступника Святителя Миколая, та щиро сердечно молімо його, щоб він заступався за нас грішних, та вимолив у Бога миру, добра, та взаєморозуміння між народами всього світу. Амінь.
ієрей Василь Понайда



Поділитись


















otta Da Vinci