block




Проповідь на п’яту неділя Великого посту


Наближалася остання юдейська пасха у земному житті Господа нашого Ісуса Христа. Спаситель поспішав до міста Єрусалим на це велике свято, але на серці у Нього замість радості був смуток. Він знав, що невдячні люди за Його велику любов відплатять чорною зрадою та жорстокістю.
Проповідь на п’яту неділя Великого посту
Христос неодноразово говорив про те, що має відбутися з Ним в Єрусалимі. І вже сьогодні востаннє нагадує своїм учням: «От ми входимо в Єрусалим, і Син Людський виданий буде первосвященикам і книжникам, і осудять Його на смерть, і видадуть Його невірним, і знущатимуться над Ним, і битимуть Його, і оплюють Його, і вб’ють Його…» (Мк.10:33-34).
Апостоли слухали ці слова, але не могли зрозуміти їх справжнього змісту. Вони не могли уявити, що Той, Який має владу творити чудеса, воскрешати померлих, оздоровляти безнадійно хворих, Той, Якому підкоряються демони, Той, Який має владу над силами природи, може бути відданий у руки грішників і зазнати смерті. Учні Христові разом з юдеями мріяли про земного Месію – царя, володаря над народами і князями. І не мали сумніву, що їх Учитель і є той самий Месія, а вони, Його учні, найближче оточення, отримають найвищі та найпочесніші посади у Його царстві.
Спокушувані такою думкою апостоли Яків та Іван відкликавши Ісуса на бік почали просити Його, щоб дав їм сісти праворуч і ліворуч від Нього у Його царстві. Спаситель, переносячи душевний біль через близькі страждання і смерть, все ж терпеливо, з легким докором за їх нерозуміння, говорить: «Не знаєте чого просите» (Мк.10:38).
І вже потім жахнулися Яків та Іван, коли побачили на Голгофі, що праву і ліву сторони від розп’ятого Христа, на які вони розраховували, посіли розп’яті розбійники! Тоді апостоли переконалися, що дійсно не знали, чого просили у Ісуса.
Трапляється і в нашому житті щось подібне, як з апостолами Яковом та Іваном. Ми часто просимо у Господа Бога не того, що дійсно потрібне та корисне для нас, а того, що ми самі вважаємо необхідним для себе. Апостол Яків пізніше докоряв християнам за такі нерозважні бажання у молитвах, кажучи: «Просите і не одержуєте, тому що просите не на добро, а щоб ужити на свої примхи» (Як.4:3). Таким і Господь докоряє: «Не знаєте, чого просите».
Христос Спаситель навчає нас: «Шукайте перше Царства Божого та правди Його» (Мт.6:33). Тому шукаймо спасіння для наших душ, просімо у молитвах до Господа нашого Ісуса Христа, Його Пресвятої Матері та угодників Божих – усього того, що служить для слави Божої та нашої духовної користі, а все інше додасться нам. Амінь.
прот. Тарас Мойсюк



Поділитись


















otta Da Vinci