block




Проповідь на свято Успіння Пресвятої Богородиці


«Радуйся Маріє, що не покинула нас після свого Успіння.
Радуйся і спаси тих, що надіються на тебе».

Закінчується літо, наступають осінні дні, починають вигравати золотистими барвами Карпатські діброви.
Проповідь на свято Успіння Пресвятої Богородиці

В цей час проти сонця срібляться тонкі струни павутиння бабиного літа, а в наших церквах лунають церковні пісні на честь Божої Матері й священики виголошують щирі проповіді, щоб вшанувати чесноти Приснодіви Марії та скласти вінок молитов Її світлому імені. І кожен з нас покликаний прийти в Храм Господній, щоб своїми молитвами й піснями прославити Пресвяту Богородицю.

Марія – Мати Христова. Це ім’я благословенне Богом, Всевишній обрадував ним Пречисту Діву. Людський розум навіть нездатний осягнути всі Божі ласки, які зійшли на Пречисту, коли Предвічне Слово Боже сповістило Їй про велике достоїнство бути Матір’ю Бога – Матір’ю для Свого Єдинородного Сина. Бог-Отець обрав Найчеснішу і Найдостойнішу з Жінок світу.

Мати Божа – приклад любові, милосердя, покори і терпеливості. Вона понад усе любила Бога і ближніх своїх, до кожного виявляла милосердя і все що Господь посилав Їй, приймала з покорою і терпеливістю.

Діва Марія народилась в убогості від стареньких батьків. На третьому році життя була віддана до Єрусалимського храму, в якому під наглядом Первосвященика пробула до зрілості віку і з його розпорядження віддана під опіку старця Йосифа. Пережила щасливий момент Благовіщення від Ангела, котрий сповістив, що народиться Той, Котрий Сином Всевишнього назоветься і засяде на престолі Давида і буде царювати над домом Якова і Царству Його не буде кінця. Вона народить Сина у Своїй дівочій невинності від Духа Святого.

Але й після народження Сина, Пресвята Діва Марія не зазнала багато радості, бо злобний Ірод почав гонитву за життям Її немовляти. Щоб врятувати Його життя, була змушена втікати до далекого Єгипту. Їй часто приходили на думку пророчі слова старця Симеона і для радості залишалось дуже мало місця.

Одного разу, як кожна побожна мати, Пресвята Діва Марія вирушила зі Своїм Сином у Єрусалим на свято Пасхи. Там дванадцятирічний Ісус загубився і коли, після двох днів неспокою і хвилювань, знайшла Його, тоді з легким докором промовила, що він спричинив Їй багато тривоги та хвилювання. Але Ісус відповів: «Чого ж ви Мене шукали? Хіба не знали, що я маю бути при справах Отця Мого?»(Луки ІІ-49).

Коли ж Ісус дожив до повноти віку і виступив на відкриту проповідь, тоді разом з Ним і Його Матері довелося перенести багато страждань, але найважчою хвилиною у Її багатостраждальному житті було співстраждання з Христом на Голгофі. Там передбачений старцем Симеоном меч, прошив душу Її та серце. Там під хрестом розіп’ятого на ньому Сина, Їй довелося допити чашу неймовірних терпінь. Який, то невимовний біль материнського серця, бачити Сина розіп’ятого на хресті. І та безмежна любов Божого Сина до нас грішних. Навіть у тяжких болях і муках на хресті Ісус побачивши Матір і ученика, що стояв поруч, якого любив, говорить до Матері Своєї: “Жоно, це – син Твій”, а ученику (Іоану Богослову): “Це – Мати твоя. І з цього часу прийняв Її ученик до себе” (Ін. 19, 26-27). Цими словами, Ісус передає Свою Матір під опіку свого улюбленого учня. І в той час, в особі Івана Богослова, передає всіх нас під опіку Божої Матері. Тому ми всі християни звертаємось до неї, як до заступниці роду християнського.

Сьогодні свята Церква вшановує день Успіння Пресвятої Богородиці. Святі Апостоли проповідували по всій землі і в один час за промислом Божим, були зібрані всі біля Божої Матері. Ось несподівано з’явилось світло Божої слави, приємний запах наповнив кімнату і було чути спів небесних Ангелів. Пречиста Діва Марія відійшла у вічні оселі Слави Божої. Коли вже містом рухалась похоронна процесія то невіруючі юдеї хотіли перекинути домовину, у якій лежала Богоматір, але хмарина опустилась на землю та немовби стіною відгородила їх. Але коли хмара знову піднялась, один із юдейських священиків на ім’я Афоній, кинувся до домовини і як тільки торкнувся, то Ангел Божий невидимим мечем відсік йому обидві руки. Тоді він із плачем припав до землі, покаявшись, повірив у Господа і руки знову приросли та стали здоровими.

Похоронна процесія наблизилась до Гефсиманії. Тут у печері були поховані родичі Пресвятої Богородиці Йоаким і Анна, а також Її обручник Йосиф. В окремий гріб положили Її Святе Тіло, привалили камінь до входу гробу. На третій день з’явився апостол Фома. Він гірко плакав, що не застав у живих Пресвяту Богородицю. Апостоли відкрили гріб для нього, в якому були тільки погребельні покривала, а тіла Її вже не було. Вона була взята на небо. Надвечір, коли вони були зібрані всі разом на вечері, побачили Матір Божу у повітрі, в оточенні Ангелів і почули слова «Радійте, бо Я з вами по всі дні!». Тоді Апостоли з радістю промовили «Пресвятая Богородице, спаси нас!». Смерть не змогла втримати в гробі Матір Життя, бо Вона подібно до Ісуса Христа вознеслася на небо.

І хоч свято Успіння Пресвятої Богородиці нагадує нам сумну подію, то все таки, це свято є радісним, бо Пресвята Богородиця з тілом і душею перейшла з цього життя до вічної небесної слави, а з того часу, ми християни, отримали в небі могутню заступницю і покровительку.
В честь Успіння Божої Матері збудовано й освячено багато храмів. Віруючі християни напередодні цього свята вирушають паломницьким ходом до святих місць, долають сотні кілометрів, щоб поклонитись чудотворним іконам.

Тож вшановуймо і ми, це величне свято. Станьмо перед престолом Церкви, де молиться незримо й невпинно за нас Матір Божа з усіма святими. І промовмо слова Апостолів «Пресвятая Богородице, спаси нас!» Амінь.
митр. прот. Іван Петращук



Поділитись


















otta Da Vinci