block




Проповідь в день вшанування пам’яті Cвятого Великомученика Димитрія Солунського


В ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Дорогі у Христі брати і сестри, святість складається із двох начал: дару БожогоПроповідь в день вшанування пам’яті Cвятого Великомученика Димитрія Солунського та людської мужності. Немає великих або малих святих, але є люди, які зуміли цілком віддати себе у руки Божі. Одним було дано звершити багато, а іншим – менше. Імена одних відомі повсюди, а імена інших шануються тільки місцево. Так 8-го листопада Свята Христова Церква вшановує пам’ять Cвятого Великомученика Димитрія Солунського (Мироточивого).

Православне віруюче серце любить Великомученика Димитрія за те, що він у своєму мученицькому подвигу виявив усю красу душі, втілив у собі чесноти, які є суттю душі християнина: віру, надію та любов. Він міг жити у великій славі й достатку, коли б відрікся від Христа. Однак він безбоязно сам оголошує себе християнином, терпить знущання, жахливі муки і, нарешті, проколений списами, віддає своє життя за Христа. "Хто хоче душу свою спасти, той погубить її, а хто погубить душу свою заради Мене і Євангелія, той спасе її” (Мк. 8, 35).

Великомученика Димитрія гріла палка любов до Христа. В ім’я цієї любові він відмовився від приємних для кожної людини земних радощів і насолод та не пошкодував свого молодого життя.

Ми не лише прославляємо Святого Димитрія як носія духовної краси – ми дивимося на нього як на нашого вчителя. Чим ми можемо його наслідувати? Звичайно, не мученицьким подвигом: тепер до такого подвигу нікого з нас не кличе Господь. На це запитання відповідає Святитель Іоан Золотоустий: “Ти кажеш, як тепер ми можемо наслідувати мучеників? Ти не бачиш перед собою розжареного вугілля, але бачиш палаюче полум’я пристрастей та гріховних жадань. Мученики долали розжарене вугілля, а ти перемагай вогонь плоті. Вони перемагали дику звірину, а ти вгамовуй гнів, немовби дикого й лютого звіра. Вони встояли проти нестерпних скорбот, а ти подолай нечисті думки, що виходять із твого серця і станеш наслідувачем мучеників”.

Ми можемо собі подумати, що Великомученик міг би поступити якось по іншому – вдав би, що приносить жертву, пристосувався б до свого часу, вірив би собі «в душі», ззовні роблячи кар’єру, служачи імператорові та виглядаючи добропорядним громадянином Римської імперії. Може, він би тоді більше користі зробив для Церкви, ніж коли загинув?

Проте ми й сьогодні, як і дві тисячі років тому, внутрішньо не завжди приймаємо Євангельського духу. Пригадаймо, як здивувався Пилат, коли Христос заговорив про Істину: “Що є правда?” (Ін. 18, 38). Правда для людини – це те, що нам вигідно, це те, що нам потрібно в цю мить. Змінюємося ми – змінюється і правда. І пізнє античне суспільство дає нам приклад цього. Тоді з безлічі богів дозволялось обирати вигідного в цю мить. Коли раптом ставав непотрібним той, до якого призвичаївся, – можна було знайти собі якогось нового бога.

Хіба не те саме переживаємо ми сьогодні? Багато людей не шукає як зростити в своїй душі християнські чесноти смирення, терпіння, прощення, любов, а шукають різних чудес та знамень, де прозорливі старці, яку і кому молитву прочитати, щоб бізнес започаткувати чи роботу знайти.

Великомученик Димитрій Солунський не думав про кар’єру, не думав про своє майбутнє і навіть не припускав, що можна змінити віру. Він знав, що Бог є один. Багатьох богів не буває. І правда є одна, бо інакше це вже не правда, а облуда. І коли з’являлися в його свідомості нашіптування: «Скорися ідеалам цього світу, піди на компроміс, пристосуйся» – він не слухав цей шепіт, пам’ятаючи, хто так само звертався до наших праотців у раю, пропонуючи спожити плоду з дерева пізнання добра і зла, щоб бути як боги (Бут. 3, 1-3). Тому за свого життя він просяяв великими чеснотами і подвигами. Якби ми з вами детально почали розглядати життя цього Святого, то згадали б не тільки про його муки, але згадали би про нього як про великого воїна, який був зразком для інших воїнів, згадали би про нього як про великого учителя, який наставляв у вірі багатьох.

І найважливіше, що такі думки є не просто людськими міркуваннями, але стверджуються Богом через чудо мироточіння мощей Святого Димитрія.

Тому і ми, прославляючи в цей день цього богоугодного мужа, будемо молитися до нього, щоб і в нашій душі проросли спасенні чесноти вірності Богові та міцности віри. Святий Великомученику Димитріє, моли Бога за нас грішних. Амінь.

митр. прот. Іван Макулович



Поділитись


















otta Da Vinci