block




Проповідь на 25- ту неділю по П’ятидесятниці


В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа! Слава Ісусу Христу!

Дорогі браття і сестри! Притча Ісуса Христа про Милосердного Самарянина – це картина,Проповідь на 25- ту неділю по П’ятидесятниці взята з життя в Палестині. Дорога між містами Єрихоном і Єрусалимом була дуже небезпечною, бо тягнулася поміж горами та кручами, в яких часто переховувалися розбійники і злодії. Ці злочинці часто нападали на невинних людей.

На питання законовчителя «Хто є мій ближній?» Ісус Христос розповів цю притчу про Милосердного Самарянина. Розбійники пограбували подорожнього, побили його і залишили при дорозі напівмертвого.

Яке тяжке становище! Здавалося, хто може залишитися байдужим, побачивши людину в такому нещасті? Та ось ідуть цією дорогою спочатку священик, а потім левит. Вони чують стогін страждання, бачать людину, яка стікає кров’ю і байдуже проходять повз нього. Хіба можна пробачити таку байдужість? І хто виявляє цю байдужість? Ті, кому найближче відомий закон любові до Бога і до ближнього.

Аж тут зближається самарянин. Ізраїльтяни дивилися на самарян з великою погордою, для них кожен самарянин був грішником, єретиком і біснуватим. Одного разу юдеї з ненавистю промовили до Ісуса Христа : «Чи не правильно ми кажемо, що самарянин єси ще й навіжений?» (Ів. 8, 48). Це була велика зневага.

У цій притчі Ісус Христос каже, що зневажений юдеями самарянин, змилосердився над пораненим і не звертав уваги, що цей поранений – єврей. Самарянин перев’язав його рани, полив їх оливою і вином, посадив на свого осла, привіз потерпілого до гостинниці, доглядав за ним заплатив власникові заїзду за кімнату. З притчі Ісуса Христа про Милосердного Самарянина походить вислів «самарянська послуга».

Закінчивши цю притчу, Спаситель питає законовчителів: «Хто з цих трьох, на твою думку, був ближнім тому, що потрапив розбійникам у руки?» Законовчитель відповів: «Той, хто вчинив над ним милосердя.» Тоді Христос промовив до нього: «Іди і ти роби так само».

«Християнине! – говорить на цю притчу Іван Золотоустий, - хоч би ти утримувався від їжі і замість ліжка спав на землі, хоч би ти їв попіл і завжди плакав, - незважаючи на це, ти нічого важливого не робиш, коли не дбаєш про корисне для ближнього».

Дух християнської любові не може поєднуватися з бездушною й холодною байдужістю до страждань ближнього. Усі ми – діти одного Отця Небесного. І яка б людина не потребувала нашої допомоги, до якої б нації та віри вона не належала, обов’язок християнина – допомогти ближньому. Чи це буде допомога одній людині, чи цілому народові від іншого народу – це буде милість, достойна заповіді Спасителя про любов до ближнього.

Нехай свята любов до ближнього знайде місце і в наших серцях! Нехай не буде в нас місця для холодної байдужості, згубної для нашої душі! Нехай шлях до нашого спасіння буде вистелений доброчесністю, серед якої на першому місці будуть любов і милість до ближніх! У цьому нехай допоможе нам спасенна благодать Господа нашого Ісуса Христа! Амінь.
прот. Юрій Ужитчак



Поділитись


















otta Da Vinci