block




Проповідь в день вшанування пам’яті Святителя Іоана Золотоустого, Архієпископа Константинопольського


В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа. Слава Ісусу Христу.

26 листопада, дорогі у Христі, Свята Церква вшановує пам’ять Вселенського учителя,Проповідь в день вшанування пам’яті Святителя Іоана Золотоустого, Архієпископа Константинопольського одного із засновників Константинопольського Патріархату, блискучого оратора та релігійного полеміста – Святителя Іоана Золотоустого, який є надзвичайною постаттю, яка виділяється серед низки непересічних мислителів і проповідників східнохристиянської Церкви.

Святитель Іван Золотоустий має почесний титул «вселенського вчителя». Крім нього цим високим ім`ям Церква вшановувала тільки двох своїх діячів: Святого Василія Великого та Григорія Богослова. «Золотоустий» — це також титул, отриманий Святим за надзвичайне красномовство та офіційно закріплений Церквою на Халкидонському Соборі в V столітті. У церквах і посьогодні звершується Літургія Святителя Іоана Золотоустого.

Він відомий не лише віруючим християнам, але його спадщиною цікавляться та захоплюються світські науковці й літератори, а останні слова Святителя: «Слава Богові за все!», сказані у вигнанні та страшних фізичних муках, стали справжнім символом віри та незламності. Але мало кому відомо, що за освітою та фахом, якщо оперувати сучасними термінами, Вселенський вчитель і Константинопольський Архієпископ був адвокатом і займався певний цією діяльністю.

Відомо, що Святитель Іоан Золотоустий народився 347 року в Антіохії (тодішній столиці Сирії) на Сінгонській вулиці, де, до речі, за переказами, певний час жив Апостол Павло. В той час близько половини із 200-т тисяч антіохійців вважали себе християнами. Батьки Золотоустого також сповідували християнство. Батько Іоана був значним воєначальником, але помер, коли він був ще дитиною, тому вихованням майбутнього Святителя займалася мати — Анфуса. Вона всю себе присвятила синові, а головне, що вона розуміла важливість навчання. Оскільки у той час, за розпорядженням імператора Юліана, у християнських школах заборонялося викладання вищих наук, вона змушена була віддати Іоана на навчання до язичницьких вчителів, перед тим зародивши в синові любов до своєї віри та посіявши у його душі знання Святого Письма.

Коли Іоану виповнилося шістнадцять років, його вчителем став знаменитий учитель красномовства – софіст Ліваній. Він же свого часу риторичну освіту здобув в Афінах, викладав у Константинополі, а його працями захоплювався навіть імператор. Існує переказ, ніби великий античний красномовець, уже на смертному одрі зізнався, що назвав би Іоана своїм наступником, якщо б його не «вкрали» християни. Риторська освіта в ті часи була майже тотожною юридичній освіті.

Закінчивши курс навчання, двадцятирічний Іоан, не одразу пішов по шляху служіння Богові — він зайнявся адвокатською практикою. На той час ця професія для людини, яка володіла словом і мала амбіції, давала змогу легко досягнути успіху. Серед отців Церкви, які пройшли такий же шлях були святі Василій Великий і Амвросій Медіоланський.

Після кількох років адвокатської практики Іоан дійшов до тієї межі, коли твердо вирішив змінити світський одяг на чорне вбрання християнина. Сталося це під впливом його товариша дитинства — Василія, який був іноком. Пізніше, у своїй відомій книзі «Про священство» він так згадував свого приятеля, що зумів вплинути на його вибір: «Багато було у мене друзів, щирих і вірних, які знали та непорушно дотримувалися законів дружби, але з багатьох один перевищував всіх інших любов`ю до мене. Він завжди був спільним супутником моїм: ми вчилися одними наукам і мали одних і тих же учителів; з однаковим бажанням і ревністю займалися красномовством і однакові мали бажання, що витікали з однакових занять».

Під впливом праведного життя свого друга Золотоуст відкрив і для себе подвижницьке життя. Прийнявши хрещення у двадцять два роки (близько 370 року), Іоан назавжди зв`язав себе з Церквою й служінням Богові та людям. Він закрився в будинку матері та постійно молився. Бажаючи ще більше наблизити душу до Бога, Золотоустий провів близько шести років спершу пустельником, а потім живучи в печері, де упокорював тіло та безперестанно молився. По поверненню до рідної Антіохії, Єпископ Мелетій рукоположив Іоана у дияконський сан, а коли йому виповнилос 39 років, він був висвячений на пресвітера.

26 лютого 398 року у храмі Святої Софії Царгородської Іоан Золотоустий був висвячений Патріархом Александрійським Феофілом у сан Архієпископа Константинопольського. Святий не бажав цього підвищення та не хотів розлучатися зі своєю батьківщиною. Знаючи це, сановники імператора Аркадія, який прагнув бачити на патріаршому престолі чудового оратора, виманили Іоана за місто під приводом відвідання святих місць, посадили в колісницю та проти волі привезли до столиці, де Аркадій особисто у багряній палаті імператорського палацу, повідомив свою волю.

У Константинополі правління на найвищому церковному престолі імперії Золотоустий почав із радикальних кроків, обумовлених його любов`ю до аскетичного способу життя. За свідченням історичних джерел, він наказав винести з багатих патріарших покоїв (їх розкіш пов`язувалася з загальним прагненням візантійців до блиску): килими, коштовні меблі, різні прикраси та звелів їх продати. На отримані гроші побудував дві лікарні, а те, що залишилось, роздав жебракам і знедоленим. Такі реформи тодішньою константинопольською верхівкою сприймалися неоднозначно. Передусім вона бачила в нововведеннях загравання Патріарха з біднотою. Крім того, Іоан постійно докучав заможній частині імперської столиці критичними, гострими проповідями, в яких засуджував їх пишний спосіб життя та закликав дбати про своїх знедолених братів у вірі.

Особливо їдкі стріли його зауважень були направлені у напрямок придворних дам, які з’являлися до Храму на Літургію нафарбованими з великою кількістю прикрас на собі. Він викривав за неправедний спосіб життя, навіть імператрицю Євдоксію, яка мала сильний вплив на імператора. Дійшло до того, що частина єпископів Церкви, за підтримки імператриці, провела Собор в Дубі (передмісті Халкідона), на якому його позбавила сану Патріарха.

Народ тоді захистив улюбленого пастиря, прийшовши під мури імператорського палацу. Влада, боячись народного гніву, повернула Святителя та скликала Собор у Константинополі, де відмінила всі постанови Собору в Дубі. Мир запанував ненадовго, адже вже через деякий час імператриця Євдоксія, знову зібрала невдоволених єпископів на Собор, які вимагали від Імператора, щоб той своєю владою змістив Патріарха. Зрештою, його заточили під домашній арешт, який він напередодні Пасхи порушив, щоб хрестити новонавернених. Це ще більше розгнівило владу та дало підстави 9 червня 404 року арештувати та вислати його з міста. Спершу місцем його перебуванням влада визначила містечко Кукуз у Малій Вірменії.

Здоров`я Святителя Іоана було підірване й під час конвоювання до чергового пункту заслання (Піфіунт, чи Піціус, як тоді називалася Піцунда) він помер 14 вересня (за старим стилем) 407 року у страшних фізичних муках, але сильний духом із словами на устах: «Слава Богові за все!»

Святий Іоан Золотоустий, як твердять дослідники його життя, був єпископом 9 років і майже 7 місяців, із яких 3 роки та 3 місяці провів у вигнанні. 437 року жителі Константинополя, разом із тодішнім Патріархом Проклом зажадали повернути мощі Архієпископа Іоана Золотоустого до столиці. Тоді імператором Візантії уже був син Євдоксії — Феодосій. Він підтримав ідею повернення тіла Святого та разом із сенатом вийшов зустріти царську колісницю з ним.

Феодосій зняв із себе всі відзнаки імператорської влади та, підійшовши до священного тіла Архієпископа, покрив його своєю порфірою. Він звернувся до Золотоустого з молитвою, просячи простити його матір і батька. Під час зруйнування Константинополя латинянами, мощі Святителя Іоана Золотоустого були переправлені до Риму, де зберігаються й донині. Амінь!
митр. прот. Іван Мороз



Поділитись


















otta Da Vinci