block




Проповідь в Лазареву Суботу


В ім’я Отця, Сина, і Святого Духа!

Дорогі брати і сестри, ось і звершується святий піст – час молитви,Проповідь в Лазареву Суботу стримання, та покаяння. Завершується час споглядання, нами посеред Храму Святої Голгофи, розп’ятого Христа, Який ось-ось завершить на ньому велику таємницю хресної смерті, таємницю сходження до аду заради нашого з вами спасіння.

Та перш ніж ступити у страсну седмицю Церква запрошує нас у Вифанію, де за словами Святого Письма жили Христові друзі: Лазар і дві його сестри: Марфа і Марія. В останні дні, напередодні Пасхи, коли ворожнеча проти Ісуса виявлялася все більш відверто, коли готувалося Його вбивство, то ці друзі у Вифанії були Йому особливо дорогі.

Читаючи слова Євангелії, Христос почув звістку про те, що Лазар хворий, виникає питання чому Він зволікає і не одразу вирушає у дорогу. Ми знаємо, що багато хто з нас, подбно до Марії і Марфи ставить собі це запитання. Вони благають Бога прийти до них на допомогу, та не отримують відповідь. “Якби Ти був тут, не помер би брат мій”, - говорить Марфа, коли Господь приходить, але надто пізно.

У цих словах Марфи – віра в Христа та одночасно докір. Нам може здатися в подібних обставинах, що Бог байдужий до людського горя. Але Христос відсутній навмисно підчас хвороби і смерті свого друга Лазаря, щоб показати нам, що людина відокремлена від Бога, знаходиться в тіні смерті. Та посеред горя і страждань Господь говорить слова, на які Марфа і Марія, а після них і ми з вами можемо опертися в час скорботи: “Я є Воскресіння і Життя, віруючий в Мене, якщо і помре, то житиме вічно”. (Ів. 11, 25).

Ніколи не здається нам життя настільки цінним, ніж тоді, коли йому загрожує смерть. Мертве тіло Лазаря оточене плачем близьких. Сам Господь плаче за ним, глибоко входячи в людське горе. І це не просто сльози – Христос готовий своїм життям заплатити, за кожну душу, за якою він плаче.

Потім прийшовши до гробу Ісус говорить: “Лазарю! Вийди геть ” (Ім. 11, 43). Це голос Божий, перед яким безсила навіть смерть. Це заклик до кожної людської душі в день воскресіня, коли кожного з нас покличе по імені.

Ім’я “Лазар” означає ”Бог мені Помічник”. Господь хоче людині дати поміч, вивести нас з тіні смерті де немає світла, радості, Бога та повернути до повноти життя, для якого створена людина, щоб кожен із нас міг почути слова: ”воскреснуть усі, воскресниш і ти, бо Я є воскресіння і життя ”.

У тропарі сьогоднішнього свята співається: “загальне воскресіння перед Твоїми стражданнями запевняючи”. Ці слова знаменують нам воскресіння всьго людства. Христос має владу відкрити всі гроби та вивести звідти живими тих, від кого залишився лише прах. Він має владу зруйнувати всі системи на землі – псевдорелігійні, філосовські, політичні, які намагаються зайняти місце Бога та ввести всіх у темницю вічності. Заради цього воскресіння Господь став людиною яку відкидали, з якої насміхалися, яку вбили – і це все для того, аби мертві та живі зрозуміли, що вони покликані до життя.

“Чи віруєш цьому?”- подібно, як Марфу, запитує Всевишній кожного з нас. Він чекає від нас віри. Віра звільняє нас від гробового каменя наших гріхів, розв’язує похоронні пелени, якими ми були обвиті і повертає до життя.

Хоч і торжествує в світі зло і царює смерть, проте в радості пам’ятаймо, як би не було темно, щоб не чекало нас попереду, ми на дорозі не до смерті, а до життя з Христом! Амінь.


ієрей Володимир Максим’юк



Поділитись


















otta Da Vinci