block




Особливості Богослужіння Літургії Ранішосвячених Дарів


Літургія Ранішосвячених Дарів - це богослужіння,Особливості Богослужіння Літургії Ранішосвячених Дарівяке здійснюється в дні особливої стриманості та сугубого посту: середу і п'ятницю протягом усіх днів Святої Чотиридесятниці, четвер 5-го тижня великого посту (день читання канону св. Андрія Критського), понеділок, вівторок і середу страсної седмиці та дні храмового свята, якщо припадють на цей час.

Літургія Ранішосвячених Дарів за своїм характером, насамперед, вечірнє богослужіння, висловлюючись точніше, це Причастя після вечірні.

У Великий Піст, згідно церковного уставу, по середах і п'ятницях здійснюється повне утримання від їжі до заходу сонця. Ці дні особливо напруженого фізичного і духовного подвигу освячені очікуванням Причастя Тіла і Крові Христових, і це очікування підтримує нас у нашому подвигу, як духовному, так і фізичному. Метою цього подвигу стає радість очікування вечірнього Причастя.

На жаль, сьогодні практично втрачено це розуміння Літургії Ранішосвячених Дарів як вечірнього Причастя і тому служба ця відбувається повсюдно переважно з ранку.

Богослужіння починається з Вечірньої, але перший виголос священика: “Благословенне Царство…”, такий же як і на Літургії Іоанна Златоустого, або Василія Великого; таким чином, все богослужіння звернене до надії Царства, яке є те духовне очікування, що і означає собою весь Великий Піст.

Потім, як звичайно, слідує читання 103 псалма “Благослови, душе моя, Господа!” Священик на солеї, читає сім світильничних молитв, в яких просить Господа про те, щоб Він “наповнив наші уста хвалою Твоєю, щоб звеличати ім'я святеє Твоє…”, в іншій молитві, “дай нам благодаттю Твоєю і в останку дня цього уникнути різних підступів лукавого…”
По закінченні читання 103 псалма, священик на солії виголошує Велику єктенію, з якої починається і повна Літургія.

Після закінчення єктенії та виголосу св’ященника: “Бо Тобі належить…”, чтець починає читати 18 кафізму, яка складається з псалмів (119-133), так званих “пісні сходження”. Їх співали на сходах Єрусалимського храму, піднімаючись по них; це була пісня людей, що збиралися для молитви, що готувалися до зустрічі з Богом.

Під час читання першої частини кафізми (псалми: 119, 120, 121, 122, 123), священик читає молитву першого антифону: “Господи Щедрий і Милостивий…” після якої робить земний поклін перед святим престолом, відкладає убік Святе Євангеліє, розгортає святий антимінс, після чого Агнець, освячений на передодні на повній Літургії у неділю, за допомогою копія та лжиці перекладає на дискос і ставить перед ним запалену свічку.

Після цього виголошує т.зв. “Малу ектению”, “Ще і ще в мирі Господу помолимось”, “Господи, помилуй” - відповідає хор, а разом з ним і всі присутні.

Після виголосу свя'щеника: “Бо Твоя держава…”, розпочинається друга частина читання 18 кафізми, під час якого священик читає молитву другого антифону: “Господи не суди нас в суворості Твоїй…”, та здійснює трикратне кадіння престолу зі святими Дарами. Та після чого знову виголошується “Мала єктенія” та виголос: “Бо Ти Благий і Чоловіколюбний…”, після чого читається остання, третя частина кафізми під час якої священик читає молитву третього антифону: “Господи Боже наш…” після якої кладе поклін перед Святими Дарами ставить дискос собі на голову і переносить попри Горнє місце Святі Дари на жертовник.

Священик після покладення Святих Дарів на жертовник, наливає вино в чашу, покриває святі сосуди, нічого при цьому не промовляючи, тільки при кожній дії каже: “Господу помолимось; Господи помилуй”, а наприкінці – “Молитвами святих отців наших, Господи Ісусе Христе Боже наш, помилуй нас” та ставить свічку перед Дарами, кадить Святе Принесення і вчинивши земний поклін, вертається до престолу, складає антимінс і кладе на ньому Святе Євангеліє. Завершується читання третьої частини кафізми, знову виголошується “Мала ектенія” і виголос священика: “Бо Ти єси Бог наш…”

Хор починає спів стихів з 140 і 141 псалмів: “Господи, взиваю до Тебе, вислухай мене” і відповідних на той день стихир.

Під час цього співу звершується кадіння вівтаря і всього храму. Кадіння - це символ цілопалень наших молитов Богу. Під час співу стихири на “І нині” відкриваються Царські врата, священнослужитель робить урочистий вхід з кадилом, поза престолом через північні двері на солею. Ним читається молитва: “Увечері, вранці й опівдні хвалимо і благословимо Тебе…”

Священнослужитель виходять на солею, і благословляє Святий Вхід словами: “Благословен вхід святих Твоїх, завжди нині і повсякчас і на віки віків!”. Після чого возносячи кадилом хрестоподібно, виголошує: “Премудрість. Станьмо побожно”, що означає “станемо прямо, благоговійно”.

У Древній Церкві, коли богослужіння було значно триваліший сьогоднішніх, всі які зібралися в храмі сиділи, встаючи в особливо важливі моменти. Виголос, що закликає стати побожно й благоговійно, нагадує нам про важливість і святість цього Входу. Хор співає древній богослужбовий гімн - “Світі Тихий”.

Священнослужителі входять в святий вівтар і здійснюють сходження на горнє місце. У ті дні, коли вечірня здійснюється окремо, вхід і сходження на горішнє місце є кульмінаційним моментом богослужіння.

Після цього настав час співу особливого прокімена. Прокимен - це стих із Святого Письма, найчастіше з Псалтиря. Складається прокімен із декілька стихів і одного, або трьох стихів, які передують повторенню прокімена. Назву свою прокімен отримав від того, що він передує читанню зі Священного Писання.

Після виголошення прокімена, Царські врата зачиняються, а знову відчиняються після першої Парамії.

Під час читання першої Парамії священик бере запалену свічку і кадило. По закінченні читання священик, зображуючи кадилом святий хрест, виголошує: “Премудрість. Станьмо побожно”, тим самим закликаючи до особливої уваги і благоговіння, вказуючи на особливу важливість, укладену в тому моменті.

Потім священик обертається до присутніх і, благословляючи їх, виголошує: “Світло Христове просвітлює всіх”. За сталою традицією в цей момент всі присутні опускаються на коліна і схиляють голови до землі. Після чого закриваються Царські врата.

Свічка це символ Христа, Світла світу. Запалювання свічки під час читання Старого Завіту означає, що всі пророцтва здійснилися у Христі. Старий Завіт веде до Христа так само, як і Великий Піст веде до освячення наших душ.

Після другого читання Парамії зі Старого Завіту за вказівками уставу, відчиняються Царські врата та покладається спів п'яти стихів з 140 псалма, який починається з стиха: “Нехай піднесеться молитва моя, наче кадило перед Тобою…”

У ті часи, коли Літургія ще не набула сьогоднішньої урочистості і полягала в причасті за вечірньою, ці стихи співалися під час причастя. Тепер вони складають прекрасне покаянне введення до другої частини богослужіння, тобто до самої Літургії Раншосвячених Дарів.

Після закінчення співу священиком виголошується молитва, яка супроводжує всі великопостові богослужіння, - молитва святого Єфрема Сиріна. Ця молитва, яка супроводжується земними поклонами, налаштовує нас на правильне розуміння нашого постового діяння, що полягає не просто в обмеженні себе в їжі, але в умінні бачити і боротися зі своїми власними гріхами.

У ті дні, коли Літургія Ранішосвячених Дарів збігається з престольним святом, або в інших зазначених уставом випадках, покладається читання Апостольського послання і уривка з Євангелія.

Завершилася вечірня, і тепер весь наступний хід богослужіння - це вже безпосередньо Літургія Ранішосвячених Дарів.

Виголошується сугуба, або потрійна єктенія, коли ми з вами повинні посилити наші молитви. Під час виголошення цієї ектенії, священик молиться про те, щоб Господь прийняв наші старанні моління і послав на народ Свій, Свої багаті щедроти.

Поіменного поминання за живих і померлих на Літургії Ранішосвячених Дарів не буває. Після чого Царські врата зачиняються. Потім слідує ектенія оголошених.

У Древній Церкві таїнству Хрещення передував довгий період огололошення, бажаючих стати християнами. Великий Піст - це якраз час посиленої підготовки до Хрещення, яке зазвичай відбувалося у Велику Суботу. Ті, хто готувалися прийняти Таїнство Хрещення, відвідували спеціальні огласительні заняття, на яких їм роз'яснювалися основи православного віровчення, для того, щоб їх майбутнє життя в Церкві була осмисленим. Оголошені відвідували також богослужіння, зокрема Літургію, на якій вони могли бути присутніми до ектенії за оголошених. Під час її виголошення диякон закликає всіх вірних, тобто постійних членів православної громади, помолитися про оголошених, щоб Господь помилував їх, оголосив їх Словом Істини, відкрив їм Євангеліє правди. А священик у цей час молиться Господу і просить Його про те, щоб Він визволив їх (тобто оголошених), від стародавнього зваблювання і підступів противника ... і приєднав їх до духовного стада Христового.

З половини Посту, а саме з середи 4-го тижня Великого посту, додається ще ектенія про “просвіченних”, тобто вже “готових до Хрещення”. Закінчується період тривалого оглашення, який в Древній Церкві міг тривати і кілька років, і оголошувані переходять у розряд “просвіченних” і вже скоро над ними здійсниться Таїнство святого Хрещення. Священик в цей час молиться, щоб Господь укріпив їх в вірі, затвердив в надії, удосконалив в любові ... і показав їх гідними членами Тіла Христового.

Потім диякон виголошує, щоб всі оголошені, всі, хто готується до просвічення, вийшли з храму. Тепер молитися в храмі можуть тільки вірні, тобто тільки хрещені православні християни.
Після ектеній оголошених, виголошуються дві ектенії вірних, під час яких, св’ященик читає дві молитви вірних.

У першій просить про очищення душі, тіла і почуттів наших, друга молитва готує нас до перенесення Ранішосвячених Дарів.
Потім настає урочистий момент перенесення Святих Дарів на престіл. Зовні цей вхід схожий на Великий вхід за Літургією, але по суті і духовному значенню він, звичайно, зовсім інший.Хор починає співати особливу пісню: “Нині Cили небесні з нами невидимо служать…”.

Священик у вівтарі, з піднятими вгору руками, тричі вимовляє ці слова, та стих: “З вірою і любов'ю приступімо…”. Після яких, тричі вклоняється, цілує святий престіл і відходить до жертовника. Св’ященик, тричі вклонившись і знявши воздух зі Святих Дарів, бере правою рукою дискос із Святим Приношенням і ставить над чашею. Іде через північні двері, як звичайно, але нічого не виголошуючи. Під час входу вірні стають на коліна і схиляють голови до землі.

Священик увійшовши у вівтар, ставить чашу і дискос на пристіл знімає з них покрівці, бере воздух і, обгорнувши ним кадило покриває дискос і чашу та кадить їх, але нічого при цьому не вимовляє.

Після цього виголошується молитва святого Єфрема Сиріна з трьома поклонами. Потім зачиняються Царські врата і завішується катапітасмою наполовину.

За цим виголошується прохальна ектенія: “Доповнімо вечірню молитву нашу Господу” , підчас якої читається молитва, щоб Господь позбавив нас і вірний народ Свій від усякої нечистоти, освятив душі і тіла всіх нас, щоб з чистою совістю, не посоромлені, освячені серцем ... з'єднатися нам з Самим Христом Твоїм, істинним Богом нашим.
Після виголосу: “І сподоби нас…”, слідує молитва Господня “Отче наш”. Промовляючи її, молитву Самого Христа, ми тим самим приймаємо дух Христовий як свій власний, Його молитву до Отця як нашу, Його волю, Його бажання, Його життя як наші власні.

Завершується ця молитва виголосом священика: “Бо Твоє є Царство…”
Після чого, закликається всіх вірних схилити свої голови перед Господом, а в цей час читається молитва головоприклонна, де священик від імені всіх присутніх просить Господа, щоб Він зберіг народ Свій і удостоїв всіх нас причаститися життєдайних Його Таїн.

Потім слідує виголос: “Благодаттю, і щедротами…”, та читається молитва в якій закликається: “…cподобити могутньою Твоєю рукою подати нам Пречисте Тіло Твоє і Чесну Кров Твою…”. Після цієї молитви свя'щеник тричі вклоняється, тихо промовляючи: “Боже, очисти мене грішного”. Кладе праву руку під воздух, що покриває Святі Дари, і з побожністю доторкається Животворчого Хліба і виголошує: “Будьмо уважні. Ранішосвячене Святеє-святим” та засувається катапітасмою друга половина Царських врат.

Попередній виголос означає, що Ранішосвячені Святі Дари пропонуються святим, тобто всім вірним чадам Божим, усім присутнім в цей момент у храмі. Хор співає: “Єдин Свят, Єдин Господь…”, а св’ященик знімає воздух із Святих Дарів, розломлює їх з великою увагою й побожністю на чотири частини і промовляє: “Розломлюється і розділюється…”, а частину з написом ІС вкладає до святої чаші, нічого не промовляючи та вливає до чаші теплоту і настає момент причастя священнослужителів.

Після того як вони причастяться, Святі Дари будуть заготовлені і занурені в Чашу, для всіх вірних які напередодні приступили до Святої Сповіді.

Древня Церква не знала іншого приводу для участі в Літургії, окрім як для причастя Святих Дарів на ній. Сьогодні це євхаристійне відчуття, на жаль, послабшало. І ми можемо зауважити, що часом Літургії звершуються, без єдиного причасника, це мабуть сумне сьогодення, як наслідок зачерствіння душ вірних і св’ященик як духовний керманич повинен розтопити ту кригу у душах вірних і прищипити в них любов до причастя Святих Христових Тайн.

Адже, всі молитви священика - це не просто його особисте звернення до Бога, а молитва від імені всіх присутніх, від імені всіх, хто знаходиться в храмі.

Участь у богослужінні має бути, звичайно ж, усвідомленою. Тому завжди потрібно наголошувати на частому причасті вірних, щоб за богослужіннями причащалися Святих Христових Таїн. Адже кожна охрещена людина - це частина Тіла Христового, яка повинна невідривно існувати в одному організмі Церкви Христової.

Відкривається катапітасма і відчиняються Царські врата, св’ященик, бере святу чашу, підходить до Царських Врат і звертаючись до вірних виголошує: “Зі страхом Божим і вірою приступіть”. Священик зі Святою Чашею виголошує молитву перед Святим Причастям, і всі благоговійно підходячи до Чаші, та причащаються святих Христових Тайн.
Причащаються дорослі і тільки ті з дітей, хто вже в змозі прийняти часточку Святих Дарів.

Коли Причастя завершиться, священик заходить у вівтар, ставить чашу на пристіл і благословляє народ в зі словами: “Спаси Боже, людей Твоїх…”, хор співає: “Хліб небесний і Чашу життя споживіть...”
Після чого слідує остання “Подячна ектенія”, в якій ми дякуємо Богові за причастя безсмертних, небесних і животворчих, страшних Христових Тайн, і остання молитва, т.зв. “Заамвонна”, - молитва, яка підбиває підсумок значенням цього богослужіння. Після неї священик виголошує відпуст із згадкою святих, що того дня святкуються. а це, насамперед, святитель Григорій Двоєслов, папа Римський, святий ще нерозділеного Древньої Церкви, до якого сходить традиція здійснення Літургії Ранішосвячених Дарів.

На цьому Літургія Ранішосвячених Дарів завершена.
Нехай Всемилостивий Господь, допоможе всім нам, ще краще відновити в пам’ті і зрозуміти зміст і призначення цієї величної літургії, яка звершується в особливий час Великого Посту. Щоб у нас з'явилося бажання надалі все більше і більше осягати нашу православну спадщину, через осмислене участі у богослужінні Літургії Ранішосвячених Дарів.


ієрей Володимир Солоджук



Поділитись


















otta Da Vinci