block




Життя Святого Ісакія, затворника Печерського


(27 лютого)

Життя Святого Ісакія є прикладом того, як людині важко уникнути спокус, але, з іншого боку – немає такої спокуси, яку б не перенесла людина за допомогою благодаті Божої.
Життя Святого Ісакія, затворника Печерського
Народився Святий у місті Торопці на Псковщині (сучасна Росія), де був дуже багатим купцем на прізвище Чернь. Як розповідає Преподобний Нестор Літописець: настав такий час, коли Ісакій відчув, що багатство стало обтяжливим для нього й вирішив стати ченцем. Він добре розумів, що означає зректися світу цього зі всіма його марнотами - це заради вічного спасіння потрібно добровільно вмерти для світу. Все своє майно він роздає убогим та монастирям і йде до Києва, в Печерську обитель, до Преподобного Антонія, щоб стати ченцем.
Святий Антоній одразу визначив, що ця людина дійсно щиро прагне доброчесного ангельського життя, тому й виконав його бажання постригтися в ченці з ім’ям Ісакій.
Ставши монахом, Ісакій полюбив та почав вести суворе подвижницьке життя. Почав носити волосяницю, а потім повелів купити козла та здерти з нього шкіру. Саме цю сиру й мокру шкіру він одягнув поверх волосяниці. На ньому вона й висохла, міцно обліпивши його тіло.
Він зачинився в невеликій печері, настільки тісній, що нагадувала вузький прохід, і тут молився Богу. Раз у два дні з’їдав лише одну просфору й пив трошки води. Цю мізерну їжу йому приносив Преподобний Антоній та подавав через мале віконце, у яке могла вміститися тільки одна рука. У себе в келії Ісакій не мав змоги навіть лягти, а тому мусів спати лише сидячи. Так, не виходячи на світло, у подвигах він прожив 7 років.
Одного разу після молитви Ісакій сів відпочити й раптово побачив яскраве світло, що засяяло так, що неможливо було відкрити очі. З’явилося двоє злих духів у вигляді гарних юнаків, обличчя яких сяяли, як сонце. Коли Ісакій підвівся, то побачив багато ангелів. Посередині стояв ангел, який сяяв більше від інших. Біси сказали монаху: «Ісакію, це Христос, впади та поклонись йому». Ісакій повірив цьому та, виконуючи це проханння, поклонився бісу, немовби самому Христу. З радості злі духи почали кричати: «Ісакій наш!»
Удаваний Христос наказав грати на трубах і гуслях. Присутні злі духи танцювали разом з Ісакієм декілька годин і, вимучивши його, ледве живого залишили та зникли.
Наступного дня Преподобний Антоній приніс йому їжу та, не почувши відповіді, подумав що Ісакій відійшов до Господа. Разом із братією вони розкопали печеру, витягли Ісакія та побачили що він ще живий, проте повністю паралізований. Преподобний Феодосій відразу відзначив, що це біси так познущались над ченцем.
Спочатку за Ісакієм доглядав Святий Антоній, але коли він переїхав у Чернігів за наказом князя, то його взяв у свою келію Преподобний Феодосій.
Ісакій у цей час був повністю паралізований. Він не бачив, не чув, не міг ні сісти, ні встати, а лежав тільки на одному боці. У такому стані його протягом двох років доглядав і обмивав преподобний Феодосій, безперервно творячи перед Господом молитву за зцілення брата. Лишень на третій рік Ісакій помалу почав одужувати, ходити в Храм та допомагати монахам на кухні.
Згодом повністю одужавши, преподобний Ісакій знову почав вести сурове життя: одягав волосяницю, поверх якої тісну свитку та раніше від усіх приходив до Церкви. У зимовий час ноги його примерзали до підлоги, проте він стояв на одному місці до закінчення служби.
Потім Святий прийняв на себе подвиг юродства: насміхався і принижував монахів, грався з дітьми, день і ніч терпів побої та рани, холод і голод . Однієї ночі він запалив вогнище в одній печерній печі. Вона була стара й полум’я крізь щілини почало пробиватися на поверхню. Не маючи чим закрити щілини, він став на неї босими ногами і стояв, поки полум’я в печі не загасло. Його ноги так і не були обпечені.
Ще багато раз біси чинили Ісакію різні капості, кажучи при цьому йому: «Ти наш, бо ти ж поклонився нашому старійшині та нам!». На що Святий відповідав: «Ваш старійшина — антихрист, а ви — біси». Тоді клав на себе хресне знамення і біси вмить зникали.
Також, вночі приходили до нього злі духи у вигляді натовпу людей із мотиками і заступами, кажучи: «Розкопаємо цю печеру і зариємо його тут». Інші казали: «Вийди, Ісакію, тебе хочуть зарити». Та Ісакій уже не боявся їх: «Якби ви були людьми, то вдень ходили б, а ви є пітьма, тому в пітьмі й ходите та пітьма вас забере».
Ісакій ще більше проводив решту свого життя в строгості, молитві та пості. Коли наближався кінець його земного життя і він захворів, монахи перенесли його з печери в монастир, де через вісім днів Преподобний відійшов до Господа 27 лютого 1090 року. Поховали його в Ближніх печерах, де його мощі знаходяться і до цього часу.



Поділитись


















otta Da Vinci