block




Життя Преподобного Тита, Пресвітера Печерського


(12 березня)

Пресвітер Тит був ченцем у Києво-Печерському монастирі в XII столітті. Товаришем і братом по духу у нього був ієродиякон Євагрій. Тит дуже любив його та був із ним у великій приязні. Та ворог роду людського, диявол, все зробив для того, щоб посіяти між ними ворожнечу й вони посварились.
Життя Преподобного Тита, Пресвітера Печерського
Ненависть дійшла до такої межі, що вони вже не могли бачити один одного. Бувало, коли Тит здійснює кадіння, то Євагрій тікає від нього, а якщо не відбіжить, то вже й Тит обійде його, не покадивши. Навіть причащаючись Тіла і Крові Господньої вони не прощали один одного. Братія монастиря неодноразово вмовляла їх, щоб вони помирилися, але нічого не допомагало.
Сталося так, що пресвітер Тит дуже захворів. Будучи смертельно хворим, він почав гірко оплакувати свій гріх і послав монахів до диякона Євагрія з проханням: “Прости мені, брате, ради Господа, що я образив тебе гнівом моїм”. Проте він не пробачив та навіть почав клясти пресвітера. Бачачи, що Тит помирає, братія монастиря силою привела Євагрія, щоб він попрощався з братом. Побачивши його, хворий відразу ж піднявся, упав перед ним на коліна й почав просити прощення. Євагрій, не пробачаючи його, сказав: “Ніколи не прощу йому, ні в цьому житті, ні в майбутньому”. Вимовивши ці слова, він одразу ж упав. Монахи хотіли підняти його, та він вже був мертвим. Йому вже не можна було ні скласти рук, ні закрити очі, ні зімкнути вуста. Було таке враження, що помер він давно.
Пресвітер Тит став здоровим, наче й не був хворим. Всі присутні були дуже вражені наглою смертю одного брата й благодатним зціленням іншого. Вони почали розпитувати Блаженного Тита про це й він розповів: “Коли я хворів і ще гнівався на Євагрія, то бачив, як відступали від мене Ангели, оплакуючи мою душу, а біси раділи з мого гніву. Заради цього я й благав вас відправитись до брата та попросити для мене прощення. Коли ж ви привели його до мене і я поклонився йому, а він відвернувся від мене, то я помітив недалеко одного Ангела, який тримав полум’яний спис, і коли брат не простив мені, вдарив його списом і той впав мертвим. Мені ж той Ангел простягнув руку, підвів мене і от я цілком здоровий”.
Налякана братія з великим плачем похоронила Євагрія і добре запам’ятала слова Господні: “Прощайте, то й вас прощатимуть (Лк., 6, 37), а також і вислів святого Єфрема Сіріна: “Якщо кому і трапиться вмерти у ворожнечі, чекає того суд невблаганний”.
Пресвітер Тит побачив, що шукаючи миру з братом, він знайшов мир із Самим Господом і був позбавлений смерті не тільки тілесної, але й душевної. Відтоді він навіть у думках не мав гніву й нагадував слова Господні: “Всякий, хто гнівається на брата свого даремно, підлягає суду” (Мф., 5, 22).
Отак здійснив преподобний Тит, Пресвітер Печерський, свою євангельську обітницю любити Бога та ближнього. Відійшов він до Бога в 1190 році. Мощі його перебувають в Ближніх Печерах Києво-Печерської Лаври.



Поділитись


















otta Da Vinci