block




Життя Преподобного Олексія, чоловіка Божого


(30 березня)

Преподобний Олексій народився в Римі в сім’ї благочестивихЖиття Преподобного Олексія, чоловіка Божого і милостивих сенатора Євфиміана та Аглаїди, які вирізнявся душевною добротою, роблячи благодійні обіди для бідних, сиріт і подорожніх.

Будучи юнаком, Олексій почав суворо поститися, роздавав милостиню і під розкішним одягом носив волосяницю. Коли він досягнув повноліття, батьки, за звичаєм того часу, вирішили його одружити та вибрали йому красиву дівчину із знатного роду.

Після одруження, залишившись на самоті з нареченою, він здійняв із пальця перстень, повернув його їй та сказав: "Збережи це й нехай Господь буде з нами, своєю благодаттю влаштовуючи нам нове життя".

Cам він таємно втік із дому, сівши на корабель, що прямував до Mесопотамії та прибув до Лаодикії Сірійської. Тут він пристав до погонщиків віслюків і прибув з ними до м. Едеси, де зберігався Нерукотворний Образ Спасителя. Тут Олексій продав усе, що в нього було, гроші роздав жебракам і став жити при церкві на паперті, харчуючись із милостині.

Тим часом батьки преподобного Олексія та його дружина почали всюди його розшукувати, посилаючи своїх слуг у різні міста. Були вони й в Едесі, в храмі, де просив милостиню Олексій, проте не впізнали його.
Згодом слуги повернулись до Риму, а батьки й дружина й далі тужили за своїм сином та чоловіком. Згодом вони змирились із цим та покладались лишень на волю Божу.

Преподобний Олексій прожив у Едесі сімнадцять років. Одного разу паламареві церкви, при якій жив Олексій, через Свою святу ікону Богородиця звеліла ввести в храм чоловіка Божого: “Молитва його сходить до Бога як кадило пахуче, і Дух Святий спочиває на ньому”. Паламар став шукати такого чоловіка, але довго не міг знайти. І знову був голос від ікони, який сповістив, що чоловік Божий сидить на церковній паперті.

Паламар знайшов Олексія та ввів його у церкву. Багато хто дізнався про праведника й стали шанувати його. Святий, уникаючи слави, таємно вирушив на корабель, що плив до Кілії, але буря віднесла корабель далеко на захід і прибила його до берегів Італії, неподалік Риму. Вбачаючи в цьому Промисел Божий, Святий попрямував до батьківського дому, будучи впевненим, що його не впізнають та попросився жити при будинку як жебрак. Євфиміан був радий прийняти нещасного та поселив його в куточку свого двору й звелів давати йому харчі зі свого столу.

Із заздрості слуги почали над ним таємно знущатись, але святий смиренно переносив різні кривди, проводячи ночі в молитві та вживаючи тільки хліб і воду. Так Святий прожив ще сімнадцять років та сподобився знати день свого відходу до Господа. Тоді він, взявши сувій, описав своє життя, прохаючи прощення в батьків і нареченої.

Тим часом в Соборі Святого Апостола Петра після недільної Божественної Літургії відбулась чудесна подія – від престолу почувся голос: "Шукайте чоловіка Божого, щоб він помолився за Рим та жителів його". В четвер в цьому ж Соборі багато присутніх молилось за те, щоб Господь відкрив їм ім'я цого праведника. І знову присутні почули голос: "В домі Євфиміана – чоловік Божий, там і шукайте." Євфиміан спочатку не знав про кого йде мова, але один із слуг розповів про праведне життя жебрака Олексія. Коли той прийшов до Олексія, то застав його вже мертвим із міцно затисненим звитком у руках.

Тіло святого з почестями перенесли в церкву та, як говорить Передання, імператор Гонорій та папа просили святого, щоб він дозволив прочитати те, що було написане в сувої. Їхнє прохання було виконане: читець храму зачитав історію життя Преподобного Олексія. Батьки й дружина приклались до його чесних останків і вони були похоронені в Церкві Святого Воніфатія 30 березня 411 року.

У 1216 році мощі Святого були торжественно прославлені та поставлені в Церкві Воніфатія і Олексія на Авентинському пагорбі в Римі. Згодом мощі були розділені й голова Святого була передана імператором Мануїлоам II в дар Лаврі в Калавриті (Греція).



Поділитись


















otta Da Vinci