block




Життя Святого Преподобного Никона, ігумена Печерського


(5 квітня)

Преподобний Никон жив в XI столітті й всіма силами намагався розповсюджуватиЖиття Святого Преподобного Никона, ігумена Печерського та насаджувати як істинну Православну віру, так і чернече життя на Київські й Русі. Про його долю до появи в Києво-Печерському монастирі нічого не відомо.

Відомо те, що Никон був одним з перших подвижників, які несли служіння разом з Преподобним Антонієм Печерським, засновником Києво-Печерського монастиря. Уже тоді він був у сані священика, а прийнявши постриг став жити суворим чернечим життям. Основним його послухом, який Никон отримав від Преподобного Антонія, був постриг у ченці послушників.

Серед перших ченців, пострижених ним були майбутній ігумен Печерського монастиря Феодосій, а також улюбленці великого князя Ізяслава боярин Варлаам та князівський казначей євнух Єфрем. Саме за постриг цих двох Никон попав у немилість до Великого князя Київського Ізяслава. Коли, за наказом князя, він прибув до князівського двору, то почув: "Це ти постриг боярина і євнуха без мого повеління?" На це преподобний Никон мужньо відповів: "Я постриг їх благодаттю Божою за повелінням Царя Небесного Ісуса Христа, що прикликав їх на такий подвиг".

Почувши такі слова, князь дуже розгнівався й сказав: "Іди й переконай їх повернутися в дім свій, а то я зашлю тебе та всіх із тобою у в’язницю, а печеру вашу накажу розкопати". Блаженний Никон відповів: "Владико, роби як тобі завгодно, мені ж негоже відвертати воїнів від Царя Небесного".
Князь повелів, щоб Никон переконав нових ченців повернутися додому, погрожуючи засипати печеру і ув'язнити всіх ченців. У результаті конфлікт завершується розгромом чернечої обителі воїнами княжого боярина Івана, батька Варлаама.

Після цих подій в 1061 році Никон поселяється на острові Тмутаракань (сучасна Керченська протока). Тут він засновує монастир, беручи за зразок устав Печерського монастиря. На той час за Тмутаракань велася напружена боротьба між князем Глібом, сином Святослава Ярославича, і Ростиславом, сином Володимира Ярославовича. Никон підтримував Ростислава, але в лютому 1067-го Ростислав був отруєний. У тому ж році Никон іде до Святослава на прохання жителів Тмутаракані домогтися поставлення в місто сина князя Святослава, Гліба. Успішно виконавши доручення, Никон приходить з новим князем Глібом, і після цього у 1068 р. повертається в Києво-Печерський монастир, де вже ігуменом Києво-Печерського монастиря на той час був Преподобний Феодосій.

Преподобний Никон "з усією радістю" підпорядковувався Феодосію, а ігумен, у свою чергу, дуже любив його, "шануючи немов батька". Коли сам Преподобний Феодосій кудись ішов, то доручав братію Блаженному Никону, щоб той повчав їх. Також існує оповідь, в якій розказується, що часто, коли Преподобний Никон переплітав книги, Преподобний Феодосій сидів поруч із ним і пряв нитки, що були необхідні для цієї справи. Ця оповідь свідчить про спокій, смирення, мир та любов між святими.

Коли в 1073 р. в Київській Русі розпочалася міжусобна війна й князя Ізяслава було вигнано з Києва, Никон, бажаючи спокою, знову залишив Київ і подався до Тмутаракані. Через певний час він повернувся до Києва, щоб відвідати Феодосія, але вже не застав його в живих. Ігуменом Печерського монастиря був тоді Преподобний Стефан. Никон же залишився жити в Печерському монастирі.

Після ігумена Стефана братія, знаючи, що Преподобний Никон старший за всіх і що сам Преподобний Феодосій прийняв від нього постриг, за спільним рішенням у 1078 році обирають Никона ігуменом Печерського монастиря. Він намагався продовжити все те, що започаткував Феодосій й Літопис подає його як “суворого начальника братії”. Під наглядом Никона в 1083 році велика Печерська церква була прикрашена іконами і мозаїкою. Для цього він запрошує візантійських майстрів. Також почав свою роботу перший відомий руський іконописець Аліпій Печерський.

Коли вже ігумен Никон різними подвигами та своїм ангельським життям прикрасив уже Печерську обитель, то упокоївся в Бозі d 1088 р. Мощі Преподобного знаходяться в Ближніх печерах, в Києво-Печерській Лаврі.



Поділитись


















otta Da Vinci