block




Життя Священномученика Олександра, Єпископа Команського


(25 серпня)

Святитель Олександр, Єпископ Команський, народився і жив в III столітті недалеко від Неокесарії.Життя Священномученика Олександра, Єпископа Команського

Змалку він вів богоугодне життя, яке було приховане від людських очей та відоме тільки Богу. Також Олександр був досить освіченою людиною, знав Святе Письмо й користувався б загальною пошаною людей чи здобув матеріальні блага, але він обирає добровільну убогість заради Господа.

Святий Олександр бере на себе подвиг юродства та починає продавати вугілля, через що стає об’єктом глузувань та презирства через свій вигляд, адже одяг і тіло Святого пропиталось вугільним пилом та стало чорним.

Коли в місті помер місцевий Єпископ, то всі зібрались для обрання нового. Одні пропонували обрати нового Архиєрея зі знаті, інші - вченого й красномовного, треті - багатого. Тоді Святитель Григорій Неокесарійський (пам'ять 17 листопада), запрошений для посвяти обранця, вказав, що Єпископ повинен мати не тільки зовнішні якості, але перш за все, чисте серце і святе життя. Ці слова викликали у деяких посмішку: «Якщо не дивитися на зовнішній вигляд і благородство походження, то й Олександр вугляр може бути поставлений Єпископом».

Святитель Григорій подумав, що не без Промислу Божого був згаданий цей чоловік і просив його покликати.

В цей час Олександр стояв біля будівлі, де був Собор і тримав мулів, що належали прибулим на обрання. Деякі вийшли і привели Святого Олександра на Собор. Коли він став серед людей, всі почали дивитися на нього і сміятися, бо від вугілля він сам і його бідне лахміття були чорними.

Під час загального сміху він стояв з пошаною перед Святителем, заглибившись у себе, не звертаючи уваги на глузування. Святий Григорій Чудотворець, який володів даром прозріння, побачив, що на Олександрі перебувала благодать Божа, яка робила його гідним обрання на єпископський престол.

Вставши зі свого місця, він усамітнився з Олександром і став питати його, заклинаючи іменем Божим говорити правду про себе.

Святий Олександр, хоча і бажав приховати себе, але не будучи в змозі говорити неправду перед шанованим Святителем й боячись клятви, розповів усе про своє життя: як він, будучи освіченим, упокорив себе для Бога й наділив себе добровільною бідністю. З бесіди із ним Святий Григорій переконався, що він відмінно знає не тільки різні науки, але й Святе Письмо.

Після цього Святитель наказав вимити й пристойно одягнути Олександра й знову привести на Собор.

Повернувшись на Собор, Святитель Григорій почав при всіх пропонувати йому запитання з Святого Письма, на які Святий Олександр відповідав як мудрий пастир. Побачивши це, присутні дивувалися його смиренню: навіщо чоловік таких знань приховував свою мудрість, живучи серед них, як останній невіглас. У той же час вони докоряли себе, що настільки мудру людину, яка принизила себе заради Бога, висміювали, вважаючи за безумного й одностайно обрали Олександра Єпископом.

Святитель Григорій посвятив його спочатку в дияконський сан, потім в пресвітера й згодом на єпископа. Після Хіротонії новий Святитель сказав слово до народу, повне сили й благодаті Божої. Всі раділи, що Господь послав їм такого мудрого пастиря.

При імператорі Діоклетіані (284-305), а за іншими даними, при імператорі Декіі (249-251) Святитель Олександр мужньо сповідував Христа, відмовившись поклонитись ідолам. Після страшних мук його вкинули у вогонь й там він відійшов до Бога.



Поділитись


















otta Da Vinci