block




Життя Святого Преподобного Миколи Святоші, Печерського Чудотворця


(27 жовтня)

Святий Преподобний Микола Святоша був сином благочестивого князяЖиття Святого Преподобного Миколи Святоші, Печерського Чудотворця Чернігівського Давида Святославовича і правнуком Великого князя Київського Ярослава Мудрого. Під час Хрещення отримав ім’я Святослав на честь свого діда – Святослава Ярославовича, князя Київського і Чернігівського, який 1073 року подарував Києво-Печерському монастирю ділянку Берестового поля та за його стараннями було викопано рів під фундамент Великої Печерської церкви.

Ставши повнолітнім, він одружився із дочкою Київського князя Святополка Ізяславовича –Анною. Мав дітей. Одна з його дочок була дружиною Псковського князя Всеволода Мстиславовича.

У 1097 році князь Святослав став на чолі Луцького князівства. В той час Луцьк був столицею удільних князів і йому довелосб брати участь у військових сутичках проти князя Давида Ігоровича та половецького хана Боняка. Саме князівські міжусобиці й чвари примусили князя Святослава в 1100 році добровільно залишити князівство та прибути до свого батька у Чернігів. Тут він володів численними землями, двома поселення, що знаходилися на березі Дніпра Навіз і Пакуль. Згодом вони з околицями були подаровані князем Святославом Києво-Печерському монастирю. Земельні володіння на Чернігівщині стали підставою називати його князем Чернігівським, хоч таким він ніколи не був.

В цей час молодий князь бачив навколо себе багато неправди й лицемірства, мав велике розчарування світським життям, тому, облаштувавши життєві справи дружини і дітей та роздавши особисте майно бідним і убогим, князь Святослав-Панкратій прибув до Києво-Печерського монастиря, де 17 лютого 1106 року він прийняв чернечий постриг з іменем Микола.

Прибувши до монастиря, він одразу віддав усі свої гроші на будівництво Свято-Троїцької надбрамної церкви та Микільського лікарняного монастиря, що був зведений поруч. Власні книги ченця Миколи стала основою для створення великої Лаврської бібліотеки.

Рідні брати Преподобного — князі Ізяслав та Володимир були незадоволені його рішенням прийняти чернецтво та робили все для того, щоб він відмовився від цього подвигу. Вони прислали до Преподобного Миколи досвідченого лікаря Петра, який був родом із Сирії, щоб той переконав князя повернутись. Лікар, дивлячись на його фізичний стан, умовляв його: «Княже, належить тобі потурбуватись про своє здоров’я, щоб не занапастив ти своє тіло тяжкими трудами та стриманістю… Гляди, бо колись, впавши в недугу і не маючи міці, швидко життя втратиш. Я ж не зможу тобі допомогти».

Святий Микола Святоша відповідав: «Брате Петре, я дякую Господу, що він визволив мене від рабства світові і зробив слугою оцих блаженних чорноризців, а все інше: жінку, дітей, дім, владу, братів, друзів, рабів і поля я покинув ради Христа, щоб бути достойним життя вічного». Невдовзі лікар Петро, завдяки прикладу Преподобного й сам прийняв чернечий постриг.

Протягом трьох років Преподобний Микола Святоша забезпечував монастирську кухню дровами, щоденно нарубуючи їх на березі Дніпра та виконував послух на монастирській кухні. Згодом три роки був сторожем при монастирській брамі, нікуди звідти не відходячи, за винятком відвідування богослужінь. За короткий час він так просіяв святістю, що всі, хто бачив його добрі справи, ревно прославляли Господа.

Перед завершенням свого земного життя він взяв на себе послух миротворця. Так, прибувши на переяславську землю, яка перебувала у вирі князівських міжусобиць, він помирив братів великого князя Всеволода з чернігівськими князями, про що свідчить Літопис Руський від 1142 року.

Преподобний перебував у Києво-Печерському монастирі 36 років і вже упокоївся 27 жовтня 1143 року, перед цим викопавши собі могилу.

Через його власницю здійснювались чудеса. Так, брат Святого князь Ізяслав одягав її, коли тяжко хворів і завжди зцілявся, а також коли йшов на битви з ворогом, то завжди залишався живим і неушкодженим
.
Мощі Преподобного знаходяться у Ближніх печерах Києво-Печерїської Лаври.



Поділитись


















otta Da Vinci