block




Життя Святителя Димитрія, Митрополита Ростовського


(10 листопада)

Святитель Димитрій, Митрополит РостовськийЖиття Святителя Димитрія, Митрополита Ростовського народився у грудні 1651року в містечку Макарові у благочестивій сім’ї сотника Макарівської сотні Київського козацького полку Сави Григоровича Туптала та його дружини Марії. У Святому Хрещенні отримав ім’я Данило. Початкову освіту він отримав вдома.

У 1660 р. родина Тупталів переїхала до Києва. Батько був ктитором Свято-Кирилівського монастиря під Києвом. Також побудував Йорданський жіночий монастир на Подолі та давав кошти на утримання Києво-Могилянської академії та Свято-Костянтинівського Храму. Згодом Данило почав навчатись в Києво-Могилянської колегії при Богоявленському монастирі.

У 1668 р. Данило Туптало приймає чернецтво з ім’ям Димитрій, на честь Великомученика Димитрія Солунського в Свято-Кирилівському монастирі в Києві від свого вчителя – ігумена Мелетія Дзика. В честь цієї події батько Святителя будує для Кирилівського монастиря трапезний Храм Святого Великомученика Димитрія Солунського.

У березні 1669 року у місті Каневі Митрополит Йосиф (Нелюбович-Тукальський) висвячує ченця Димитрія в ієродиякони.

В травні 1675 року в Густинському монастирі Архієпископом Лазарем (Барановичем,він був висвячений в ієромонаха та призначений проповідником до Чернігова. За дорученням Архієпископа він їздив проповідувати й в інші міста України. В цей час пише свій перший твір - книгу про чудеса, які відбувались від чудотворного Образу Божої Матері в Іллінському монастирі в Чернігові та носила назву «Руно орошенноє».

У зв’язку з поширенням унії, в 1677 році Святитель був направлений на Волинь проповідником та зупинився в Новодвірському монастирі. Згодом більше року перебував у Слуцьку в Білорусі, а також у Вільні, у Свято-Духівському монастирі.

В січні 1679 р. Святитель Димитрій повернувся в Україну та поселився в Батурині – тодішній гетьманській столиці. У березні 1681 р. на прохання братії його призначають ігуменом Максаківського монастиря на Чернігівщині, проте наступного року переїздить до Батурина в якості настоятеля Миколаївського монастиря.

В жовтні 1683 р. зрікся ігуменства, бажаючи присвятити життя чернечим подвигам і письменницькій діяльності.

В травні 1684 р. був призначається проповідником Києво-Печерського монастиря. Тут Архімандрит Варлаам (Ясинський) запропонував ігуменові Димитрію написати «Житія святих». Над цією працею Святитель Димитрій працював 20 років. У липні 1688 року у Києво-Печерській друкарні було видано першу її частину за вересень, жовтень та листопад.

Патріарх Московський Йоаким обвинувачував українських богословів й Українську Православну Церкву в неправославних поглядах. Він неприхильно поставився до ігумена Димитрія та вимагав перероблення деяких описів життів святих та подальшого друкування їх тільки після його перегляду й затвердження.

В 1692 р. він залишив ігуменство в Батурині й оселився в окремій келії для праці над “Життями Святих”. В 1693 р. була підготовлена друга частина (за грудень, січень та лютий), яка вийшла друком у Києві в 1695 році. Новий Московський Патріарх Адріан вже прихильно поставився до праці Святителя Димитрія.

З червня 1694 до січня 1697 року Димитрій Туптало був настоятелем Глухівського монастиря, а із січня до червня 1697 року – ігуменом Кирилівського монастиря в Києві. В липні того ж року на прохання Архієпископа Івана (Максимовича) переїжджає до Єлецького Чернігівського монастиря й отримує сан архімандрита. Згодом стає архімандритом Новгород-Сіверського Спаського монастиря.
У 1700 р. в Києві в друкарні Києво-Печерського монастиря вийшов друком третій том «Житія святих» за місяці: березень, квітень і травень.

1701року Святитель був викликаний до Москви й назавжди покинув Україну. 23 березня 1701 р. його було висвячено в Москві на Єпископа й призначено на Тобольську Кафедру в Сибіру. Саме на російські кафедри цар Петро І підбирав кандидатів лише з України. Проте через хворобу він не поїхав до Тобольська, а 4 січня 1702 р. був призначений Митрополитом Ростовським.

Прибувши в Єпархію, Митрополит Димитрій побачив велику різницю між паствою і духовенством, яку він мав в Україні та яку отримав в Ростовській Єпархії.

Він вирішує піднести культурно-освітній рівень духовенства своєї Єпархії та морально-освітній рівень народу, якого християнізація торкнулася тільки поверхнево. Проте зустрів перешкоди з боку влади, яка у 1705 р. закрила відкриту ним семінарію для підготовки духовенства.

Служіння на Святителя Дититрія на Ростовській землі тривало понад сім років. За цей він активно проповідував, заснував 3-х класну школу з вивченням грецької і латинської мов та в 1705 роц завершив четвертий том «Житія святих» (червень, липень, серпень).
Потім Митрополит Димитрій почав писати Літописець (біблійні історії), який не закінчив. Також написав ще понад двадцять праць, у тому числі й «Діярій» (щоденник) та видав збірник духовних кантів і поезій.

Святитель Димитрій помер уночі з 9 на 10 жовтня 1709 р. під час молитви. Припускають, що його смерть могла прискорити сумна звістка про поразку гетьмана Івана Мазепи, якого він підтримував.

В 1752 році проводився ремонт в соборній церкві монастиря та було виявлено нетлінне тіло Святителя Димитрія. Місце поховання виявилося сирим, дубова труна й рукописи, що знаходились у ній зотліли, проте тіло Святителя, а також омофор, саккос, митра і шовкові чотки збереглися нетлінними. У квітні 1757 року Святителя Димитрія причислили до лику святих.



Поділитись


















otta Da Vinci