block




Життя Святого Благовірного Ярополка, Володимиро-Волинського князя


(5 грудня)

Святий Благовірний Володимиро-Волинський князь ЯрополкЖиття Святого Благовірного Ярополка, Володимиро-Волинського  князя народився десь в середині XI ст. та був сином великого князя київського Ізяслава та польської княжни Гертруди-Олісави, яка була сестрою короля Польщі Казиміра І. Також Святий був внуком Ярослава Мудрого.

У Святому Хрещенні отримав ім’я Петро, хоча відомо про ще одне ім’я князя – Гаврило.

15 вересня 1068 року половці вигнали батька Ярополка з Києва з метою звільнити з київської в’язниці свого князя Всеслава. Разом із сім’єю батько втік до Польщі, до брата своєї дружини короля Казиміра І, який був одружений з наймолодшою дочкою рівноапостольного князя Володимира Добронізою — Марією.

Навесні 1069 року князь Ізяслав повернувся до Києва й відразу ж вигнав Всеслава з Полоцька. Поставив туди спочатку свого сина Мстислава, а коли той невдовзі помер — іншого сина, Святополка. Та хоробрий Всеслав швидко зібрав чисельне військо й, пограбувавши Новгород, вигнав Святополка з Полоцька.

В 1071 році, князь Ярополк за наказом батька пішов проти Всеслава. Їхні вояки зустрілися біля стародавнього литовського міста Голотичська, де Ярополк вщент розбив Всеслава. Згодом Всеслав помирився з великим князем Ізяславом і залишився в Полоцьку.

В цей час відновилася ворожнеча між Ярославичами і брати — Святослав Чернігівський і Всеволод Переяславський пішли війною на брата Ізяслава й той вдруге в березні 1073 року змушений був залишити престол Святославу.

У цей час Святий князь Ярополк їздив із різними дорученнями свого батька до польського короля, німецького імператора й Римського єпископа святого Григорія VII (Гільдебранда). Він просив у папи захисту від польського короля, вимагав повернення пограбованого. Але втручання папи ніякої користі не принесло.

Повернувшись до Києва, Ярополк у Верхньому місті закладає Храм на честь Первоверховного Апостола Петра на території тодішнього Свято-Дмитрівського монастиря (тепер –Свято-Михайлівський Золотоверхий).

Наприкінці 1075 року помирає брат Ізяслава Святослав і Київський престол дістається їхньому братові, Всеволоду та, домовишись із ним, Ізяслав втретє стає Київським князем 15 липня 1076 року. Невдовзі благовірний князь Ярополк отримує від батька місто Вишгород.

Після смерті батька Ярополку було дано в управління батьківські землі Турова та місто Володимир-Волинський, звідки його намагалися вигнати Ростиславичі і він змушений був звернутись до Польщі отримавши воєнну і дипломатичну підтримку та підписавши мир із новим Київським князем Всеволодом.

На святу Пасху 1084 року князь Ярополк вирушив до князя Всеволода у Київ. Цим скористалися племінники Рюриковичі. Вони зібрали військо і, коли Благовірний князь повернувся, нагло вигнали його з Володимира.
З Києва негайно ж прийшла підмога: великий князь Всеволод прислав свого сина Володимира Мономаха і той прогнав Ростиславичів та повернув Ярополка на князівство.

Цього разу Ростиславичі підіслали до нього найманого вбивцю Нерядицю, який був з його прислуги. По дорозі з Володимира в Звенигород-Галицький 5 грудня 1086 р. він убив Ярополка, проткнувши його шаблею. Благовірний князь вирвав із себе шаблю й голосно заволав: «Ох, це ти мене, вороже, погубив!».

Тіло Ярополка було перевезено до Володимира, а звідти до Києва і поховано в церкві Св. Петра, яку він сам починав будувати.



Поділитись


















otta Da Vinci