block




Життя Святого Праведного Філарета Милостивого


(14 грудня)

Святий Праведний Філарет Милостивий народився на початку VIII століття в Амнії Пафлагонській Життя Святого Праведного Філарета Милостивого в Малій Азії у благочестивій сім’ї Георгія та Анни. Ставши дорослим, він одружився на багатій та знатній дівчині Феозві. В них народилось троє дітей: син - Йоат і дочки - Іпатія і Еванфія.

Філарет був дуже багатою людиною: були в нього численні стада, плодоносні ниви, села та достаток у всьому. Скарбниці його були повні всяких земних благ і безліч рабів служили у його домі. Також Філарет був відомий як один із знаменитих вельмож того краю.

Володіючи таким великим багатством і бачачи, як багато людей живуть в бідності та крайній убогості, він відчував до них співчуття і в розчулення в душі та казав собі:

- Невже так багато благ отримав я від руки Господньої тільки для того, щоб одному харчуватися і жити в насолоді, догоджаючи своєму череву? Чи не повинен я розділити дароване мені Богом велике багатство з жебраками, вдовами, сиротами, мандрівниками та вбогими, яких Господь називає Своїми братами? І яку користь принесуть мені в день Страшного Суду всі мої маєтки, якщо я, по скупості своїй, збережу їх тільки для себе?

Так розмірковуючи в душі, Блаженний Філарет став милостивий до убогих, як батько до своїх дітей: годував голодних, одягав нагих та брав у свій будинок мандрівників і з любов'ю за ними доглядав.

У його будинок, як в надійний прихисток, поспішали всі жебраки й убогі. І хто в нього чого просив: їжі, одягу, коня, вола, осла чи чогось іншого – те давав їм Філарет з доброзичливістю та щедрістю.

Проте настав час, коли Чоловіколюбець Господь, допустив Філарету Праведному, подібно древньому угоднику Іову, піддатися спокусі, щоб і терпіння Святого могло проявитися подібно терпінню Іова та щоб він, очищений спокусою, як золото в горнилі, став ще більш гідним рабом Божим.

Одного разу ізмаїльтяни (араби) напали на Пафлагонію, спустошили країну та розграбували майно Філарета. У нього залишилося два вола, корова, кілька вуликів і будинок, проте це анітрохи не змінило його співчутливості і милосердя до жебраків і він продовжував роздавати нужденним з того, що залишилося у нього.

Стійко та лагідно переносив він докори дружини й глузування дітей. "Я маю таємні сховища, вам невідомі, де міститься таке багатство і такі скарби, - відповідав він рідним, - яких вистачить вам, навіть якщо ви сто років будети жити без праці, ні про що не турбуючись".

І Господь воздав Філарету за його милосердя: коли була віддана остання міра пшениці, його старий друг прислав йому сорок мір пшениці, а після того, як був відданий жебракові теплий одяг, до нього повернулося багатство.

Саме у той час візантійська імператриця Ірина (797 - 802) шукала наречену для свого сина - майбутнього співправителя Костянтина Багрянородного (780 - 797) і для цього по всій імперії розіслала послів. Посли прибули і в Амніі. Коли Філарет і Феозва дізналися, що найвищі гості повинні відвідати і їх будинок, Філарет дуже зрадів, а Феозва засмутилася: у будинку не було взагалі ніякої їжі, а про належному частуванні годі було й думати.

Філарет же наказав дружині гарненько прибрати в будинку. Сусіди, дізнавшись, що очікуються царські посли, принесли вдосталь всьго для багатого бенкету. Посли відібрали для царських оглядин разом із 10 красивими дівчатами й внучку Філарета, Марію. Вона перевершила своїх суперниць добротою і скромністю та стала царицею, а Костянтин Багрянородний щедро обдарував Філарета.

Так повернулися до Філарета слава і багатство. Але, як і колись, Святий нищелюбець щедро роздавав милостиню і влаштовував трапези для жебраків і сам служив їм під час цих трапез. Всі дивувалися смиренню Філарета і говорили: "Воістину людина цей весь Божий, істинний учень Христа".
Слузі він наказав зробити три ящики і наповнити їх порізно золотими, срібними і мідними монетами: з першого отримували милостиню зовсім незаможні, з другого-позбулися засобів, а з третього - ті, хто лицемірно виманював гроші.

Так, не приймаючи почестей, у смиренності і милосерді досяг блаженний старець 90 років. Передбачаючи свою кончину, він відправився в Константинопольський монастир Родольфо, роздав там усе, що мав при собі, на монастирські потреби та нужденним. Рідних закликав робити милостиню і мирно преставився Богу. Помер він у 792 році та був похований в обителі Суду Родольфо в Константинополі.

Святість Праведного Філарета підтвердило явлене після його смерті диво. Коли тіло Святого несли до місця поховання, одна людина, одержима бісом, схопилася за труну та йшла за похоронною процесії. На кладовищі відбулося зцілення біснуватого: біс повалив людини на землю, а сам вийшов з нього.

Після смерті Праведного Філарета, його дружина Феозва трудилася, відновлюючи в Пафлагонії монастирі та храми, зруйновані під час нашестя невірних.



Поділитись


















otta Da Vinci