«Нині ж перебувають цi три: вiра, надiя, любов; але бiльша з них любов» (1 Кор. 13,13)
Такими словами Апостол Павло звертається не тільки до Коринтян, але й до кожного з нас. Чому саме любов є найбільшою чеснотою? Коли в серці людини буде любов, а за словами Господа Ісуса Христа,який говорить про любов до Бога та ближнього, то звичайно буде, також, любов, буде віра та надія.
Одного разу приступив до Ісуса один юнак і спитав: «Учителю Благий, що зробити мені доброго, щоб мати життя вічне? Ісус відповів йому: «...Якщо ж хочеш увійти в життя вічне, дотримуйся заповідей» (Мт. 19, 16-17).
У другу неділю після П’ятидесятниці Українська Православна Церква шанує пам’ять Всіх святих землі Української. Церква Христова щодня вшановує різних святих, яких є сила-силенна з початку християнства. З приходом на нашу землю віра Христова укріплялася в серцях наших прародичів, які ставали святими і подвижниками.
Сьогодні особливий день – день, що передує Великому посту. День, коли ми вже цілком готові присвятити себе своєму виправленню, спонукати до виконання заповідей Христових. Саме цього дня Церква згадує про важливу подію, яка називається плачем Адама, плачем нашого прабатька. Сьогодні і ми плачемо разом з ним – через наші гріхи.
Сьогодні святе Євангеліє розкриває нам велику тайну Втілення Божого Сина. Для того, щоб спасти людину й піднести її над цим природним світом, допровадити до Небесного Царства, відкрити зачинені двері Небесного Сіону, Син Божий упокорено уподібнюється людям.
Сьогоднішнє Євангеліє розповідає нам про чудесне зцiлення Господом Iсусом Христом десяти прокажених. Проказа була, мабуть, найгіршою хворобою біблійних часів. Люди боялися хворих на проказу через можливість заразитися і водночас відчували відразу до прокажених як ритуально нечистих. Дотик до прокаженого прирiвнювався до дотику до мертвого і вимагав обряду очищення.
Щосуботи юдеї збиралися в синагозі для читання і вивчення Закону. Ісус Христос часто відвідував синагогу і проповідував Слово Божественної науки. Одного разу під час проповіді Він помітив жінку, яка, під дією злого духа, цілих вісімнадцять років була скорчена.
Дорогі браття і сестри, у сьогоднішню Неділю ми чули зі Святої Євангелії притчу про сівача. Господь говорить притчами для того, щоб зробити Своє Слово виразним і глибше закласти його у пам’яті людини. Спаситель навчає нас як потрібно берегти неоцінений скарб Слова Божого, оскільки воно подає віруючій людині пізнання правдивого Бога, утверджує в істинній вірі та дає життя вічне.
Дорогі браття і сестри, щодня по всьому світі в Церкві Божій звершується Божественна Літургія і лунає слово Боже. Лунає те саме, могутнє, творче Слово, яким створив Господь світ і якому Він дарував силу та життя на землі, а також і людину як вінець Свого творіння на всі віки.
