Дорогі у Христі брати і сестри, в цей святковий день пам’яті Cвятого Апостола Андрія Первозванного, Священне Писання нагадує нам: "Пам’ятайте наставникiв ваших, якi проповiдували вам слово Боже, i, дивлячись на кончину життя їхнього, наслiдуйте вiру їхню. Iсус Христос учора й сьогоднi i навiки Той же" (Євр. 13, 7-8).
«Ніщо так не поширює славу про людину, як відблиск чесноти, хоч би вона й старалася всіма силами її укривати»
Ці слова, дорогі браття і сестри, належать Святителю Іоану Золотоусту, який народився в Антіохії Сирійській у 347 році. Його батьки сповідували християнство. Серед розбурханого моря несправедливості, вони з Божою допомогою старалися призивати ім’я Боже й цього навчали свого первістка Іоана.
Після чудесного зцілення слуги римського сотника в Капернаумі, Господь проходив повз гору Фавор. За цією горою на схилі Гермону, знаходиться арабське село Неїн, колишнє містечко Наїн, яке було огороджене стінами і розташоване зовсім недалеко від Назарету, де зростав Спаситель.
«Нині ж перебувають цi три: вiра, надiя, любов; але бiльша з них любов» (1 Кор. 13,13)
Такими словами Апостол Павло звертається не тільки до Коринтян, але й до кожного з нас. Чому саме любов є найбільшою чеснотою? Коли в серці людини буде любов, а за словами Господа Ісуса Христа,який говорить про любов до Бога та ближнього, то звичайно буде, також, любов, буде віра та надія.
Одного разу приступив до Ісуса один юнак і спитав: «Учителю Благий, що зробити мені доброго, щоб мати життя вічне? Ісус відповів йому: «...Якщо ж хочеш увійти в життя вічне, дотримуйся заповідей» (Мт. 19, 16-17).
У другу неділю після П’ятидесятниці Українська Православна Церква шанує пам’ять Всіх святих землі Української. Церква Христова щодня вшановує різних святих, яких є сила-силенна з початку християнства. З приходом на нашу землю віра Христова укріплялася в серцях наших прародичів, які ставали святими і подвижниками.
Сьогодні особливий день – день, що передує Великому посту. День, коли ми вже цілком готові присвятити себе своєму виправленню, спонукати до виконання заповідей Христових. Саме цього дня Церква згадує про важливу подію, яка називається плачем Адама, плачем нашого прабатька. Сьогодні і ми плачемо разом з ним – через наші гріхи.
Сьогодні святе Євангеліє розкриває нам велику тайну Втілення Божого Сина. Для того, щоб спасти людину й піднести її над цим природним світом, допровадити до Небесного Царства, відкрити зачинені двері Небесного Сіону, Син Божий упокорено уподібнюється людям.
Сьогоднішнє Євангеліє розповідає нам про чудесне зцiлення Господом Iсусом Христом десяти прокажених. Проказа була, мабуть, найгіршою хворобою біблійних часів. Люди боялися хворих на проказу через можливість заразитися і водночас відчували відразу до прокажених як ритуально нечистих. Дотик до прокаженого прирiвнювався до дотику до мертвого і вимагав обряду очищення.
Щосуботи юдеї збиралися в синагозі для читання і вивчення Закону. Ісус Христос часто відвідував синагогу і проповідував Слово Божественної науки. Одного разу під час проповіді Він помітив жінку, яка, під дією злого духа, цілих вісімнадцять років була скорчена.
