block




Проповідь на Неділю після Різдва Христового


В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Небо і земля нині торжествують. Новонароджене Дитя Боже знову завітало до всіх українських родин, щоб кожному із нас принести мир, злагоду та благословення. «Коли ж настала повнота часу, послав бог Сина Свого (Єдинородного), котрий народився від жони, був під законом, щоб викупити підзаконних, щоб нам прийняти всиновлення. (Гал. 4, 4-5).
Проповідь на Неділю після Різдва Христового

Про сумну подію чуємо в Неділю після Різдва Христового. Щойно Син Божий з любові до людей зійшов із неба на землю, а вже Ірод задумує його вбити, оскільки боїться, щоб Ісус не відібрав його царську корону. Син Божий прийшов на землю не царювати, а служити, терпіти й умерти за спасіння людського роду.

Слухаючи сьогоднішнє Євангельське читання, подумаймо, чому Євангелист Матфей підкреслює, що коли відійшли мудреці, відразу з’явився Ангел Господній і сказав Йосипові: «Устань, візьми Немовля і матір Його та біжи в Єгипет і будь там, доки не скажу тобі, бо хоче Ірод шукати Немовля, щоб погубити Його» (Мф. 2, 13). Йосип, не вагаючись зробив так, як його було сказано Божим посланцем. Не було легко йому, адже вже в похилому віці покидав свій край і йшов у чужу землю з Немовлям і Його Матір’ю. «Лисиці мають нори і птахи небесні – гнізда. Син же Людський немає де голови прихилити» (Мф. 8, 20).

Пречиста Діва Марія, яка не бачила в той час ніякої небезпеки ані для себе, ані для Дитяти, погодилася йти в чужу країну до невідомих людей, бо вона ясно бачила волю Божу. «Бо Він ангелам Своїм звелить, щоб охороняли тебе на всіх путях твоїх» (Пс. 90, 11). «Він же, вставши узяв Немовля і Матір Його вночі та й пішов у Єгипет» (Мф. 2, 14).
Подорож до Єгипту тривала один тиждень. Відомо багато побожних легенд, що поетично описують цю дорогу: пташки приспівували, щоб звеселити серця Святій Родині та, коли воїни Ірода наближалися до них, то вони чудесним способом ставали невидимими. Подорож була важкою і небезпечною.

Тим часом Ірод лютував і наказав повбивати у Вифлиємі та його околицях дітей – хлопчиків до другого року життя. Тоді збулося сказане через пророка Єремію, який говорить: «голос чути у Рамі, крик і гірке ридання: Рахиль плаче за дітьми своїми і не хоче втішатися за дітей своїх, бо їх немає» (Єр. 31, 15). За Переданням, за наказом Ірода загинуло чотирнадцять тисяч невинних дітей у Вифлиємі й Церква почитає їх як святих, тому що вони померли за Христа.

Цар Ірод був жорстоким катом, він нікому не довіряв, часто підозрював навіть своїх приятелів. На початку свого володіння Ірод убив сотні урядовців, потім убив свою дружину Маріямну, матір Александру і трьох синів: Антипатра, Олександра й Аристобула. Більше того, Ірод знав, що народ буде радіти в день його смерті, тому підчас своєї смертельної недуги наказав ув’язнити двісті визначних мужів і сказав повбивати їх в день його смерти, щоб у той день був плач Палестини. Очевидно, що цей наказ не був виконаний в дінь його смерті, мешканці дуже раділи.

Вислів «помер Ірод» - це фінал кожного ката та ворога Божого. Церква промовляє слова псалмопівця Давида: «Як щезає дим, нехай щезнуть, як тане віск від лиця вогню, так нехай згинуть грішники від лиця Божого» (Пс. 67, 3).

Ірод думав, що вб’є Христа, але Боже Провидіння покерувало іншим чином. Історик Йосиф Флавій влучно написав, що Ірод «закрався до влади, як лис, панував як тигр, а помер, як собака».
Після смерті Ірода, Пресвята родина повернулася до Палестини «оселилася в місті, яке зветься Назарет» (Мф. 2, 23).

Звернімо нашу увагу, дорогі браття і сестри, на сучасне суспільство, в якому ми живемо, яке здавалося б прийняло християнські засади, але скільки іродських вбивств відбувається в ньому. Щорічно гинуть мільйони невинних людей. Статистика показує, що у великих міста убивство ненароджених дітей тисячами перевищує число тих, що народжуються. А що робиться з вихованням дітей? В деяких країнах навчання дітей Закону Божого вважається злочином, а в більш волелюбних державах хоч і не є злочином, однак навчання релігії не вважається потрібним для виховання дітей, а навіть голосується про те, щоб навчання у школі не починати-молитвою. «Дозволяйте дітям приходити до Мене і не забороняйте їм, бо таких є Царство Боже» (Мк. 10,14).

Це саме стосується і навчання дітей походженню світу і життя на землі. Майже по всіх школах відкинуто науку про створення світу і людини Богом, а вчать про еволюцію життя. В дитину вже змалку прищеплюють безвірство та створюють конфлікт у світогляді дитини.

Релігійне виховання в родині має велике значення, вона формує волю, серце і душу дитини та дає дороговказ. Вона показує її походження і відповідає на питання, хто ми і звідки?

Вшанування сьогоднішньої події - це нагода усвідомити що Йосиф, Марію розуміють турботи й хвилювання родинного життя. Вони є взірцем пошани, самовідданости та любові. Кажуть що сім’я – це поле, на якому виросте те, що посіють. Щороку в пору засіву мусимо вкинути в землю саме те, що хочемо, щоб виросло. Якщо не посіємо нічого вартісного, то й не зберемо нічого потрібного своєї родини. «Посіяне ж в добру землю – це той хто слухає слово, і розуміє, і приносить плід, і творить – один у стократ, другий в шістдесят, а інший в тридцять разів» (Мф. 13, 23).

Кожна українська родина повинно бути гостинним Вифлиємом для Христа Спасителя. Один старець говорив: «Навіть якби тисячі разів Христос народився у Вифлиємі, ніщо тобі не поможе, якщо Він не народиться у твоєму серці». Якщо ми вільні від тяжкої провини, то Христос мешкає в наших душах, і тоді наша душа стає радісним Вифлеємом.

Тому, дорогі у Христі, візьмімо приклад із мудреців, які прийшли поклонитися Новонародженому Спасителеві. Відсвяткувавши Різдво Христове, йдімо й ми іншою дорогою віри, щоб оминути зустріч з Іродом і не мати нічого спільного з його ділами. «Кожний народжений від Бога, не чинить гріх, тому що сім’я Його перебуває в ньому, і він не може грішити, бо народжений від Бога» (1Ін. 3, 9).Амінь

митр. прот. Володимир Стадник



Поділитись


















otta Da Vinci