В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!
Сьогодні, дорогі браття і сестри, величне дванадесяте свято – Вхід Господній в Єрусалим. Ця славна подія в житті нашого Господа відбулася за шість днів до старозавітньої Пасхи. Святі євангелисти розповідають нам про те, як напередодні цього дня Спаситель здійснив найбільше Своє чудо — воскресив чотириденного Лазаря. Це чудо Господь здійснив у Віфанії, розташованій неподалік від Єрусалима.

Чутка про це велике чудо Христове швидко поширилась в Єрусалимі, куди з нагоди старозавітної Пасхи зібралося багато людей з усієї Палестини та з інших країн світу. Вороги Христа: первосвященики, фарисеї і саддукеї, заздрячи могутньому впливові Господа на простий юдейський народ, вирішили на таємній нараді віддати Христа на смерть, а також і воскрешеного Ним Лазаря.

Простий народ, почувши про велике чудо Христове, вирішив на другий день вийти з Єрусалима і піти у Віфанію, щоб побачити і вітати великого Чудотворця.

Господь, знаючи про це Своїм всевіданням, Сам вирішив урочисто ввійти до Єрусалима не як звичайно, а наче древні царі. Він послав двох Своїх учнів до найближчого від Єрусалима селища, і вони привели Йому осла й ослицю.

Апостоли поклали на молодого осла свій одяг і посадили на нього Господа. Багато людей зрізали гілки з дерев і слали на шляху. Вони тримали в руках пальмове віття і радісно вигукували Господеві: ”Осанна! Благословенний хто йде в ім’я Господнє, цар Ізраїля”.

Спаситель, оточений безліччю радісного народу, в’їхав на ослі до Єрусалима, наче цар, проте не для того, щоб посісти престол Давидів, а щоб знищити ворогів іудеїв-римлян, як думали багато юдеїв. Бо сказано, що Царство Христове “не від світу цього”. Господь є істинний Цар, але не якогось малого царства, а всього безмежжя Всесвіту, Цар духовного царства – Своєї Церкви, “яку Він придбав Собі кров’ю Своєю”.

Увійшовши до Єрусалимського храму, Господь як цар і повелитель вигнав з нього усіх, хто осквернив Його Святиню недостойним користолюбством.
Спаситель при цьому виявив велику милість простим віруючим людям, зцілив кульгавих, сліпих і калік, які зустріли Його у храмі. Увесь народ і навіть малі діти голосно вигукували Христу: “Осанна Синові Давидовому!”. Господь, розкривши уста Свої, багато повчав народ Царству Небесному і явно відкрив, що Він є обіцяний Богом Месія – Христос.

Згадуючи сьогодні, дорогі брати і сестри, цю велику подію із життя Господа нашого Ісуса Христа, перенесімось своєю думкою в ті далекі, але близькі нашій віруючій душі часи, і приєднаємось до сонму апостолів і віруючих у Христа в Його урочистому прямуванні до Єрусалима.

З цією метою Свята Церква заповідає нам приходити з гілками верби, що розпустилися, щоб стати духовними співучасниками апостолів і древніх віруючих при радісній зустрічі улюбленого нашого Спасителя і Господа.
Під час другого і славного пришестя Господнього усі померлі воскреснуть і ми “підняті будемо на хмарах для зустрічі Господньої на повітрі”, як провіщав Апостол Павло. Господь обітцяв віруючим у Нього, що після воскресіння вони засяють, як сонце. Свою віру у воскресіння і у прославлення віруючих Господом ми символічно виражаємо сьогодні, духовно зустрічаючи свого Господа і Спасителя з вербами, що розпускаються і запаленими свічками.

Потурбуймося, дорогі брати і сестри, щоб іскра живої віри Христової з кожним днем все більше і більше розгорялась у нашій душі і щоб вона захопила всю нашу істоту. Тоді думки наші будуть світлі і чисті, а почуття – святі і непорочні.

У нинішнє радісне свято від усієї душі з любов’ю прославляймо Господа і Спасителя нашого, як колись апостоли і діти: “Осанна у вишніх, благословен хто йде в ім’я Господнє”. Амінь.

прот. Василь Барчинський