Проповідь на неділю М’ясопусну

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Сьогодні, напередодні Великого посту, Свята Церква нагадує нам про Страшний суд, до якого потрібно готуватися постом, молитвою і добрими справами впродовж цілого життя.

Ніхто не хоче бути осудженим, тому намагається не попастися на злих учинках. Коли ловлять злочинця, то він прагне уникнути покарання і наймає грамотного адвоката для захисту, щоб суд виправдав його або ж присудив найменшу кару. Сьогодні багато злочинців ходять на волі тільки тому, що змогли оплатити найкращого адвоката. Тож виглядає так, немовби в цьому світі зло панує безкарно, натомість страждають невинні.

Сьогодні Євангеліє описує нам картину останнього Суду, який буде абсолютно справедливим. Там не буде спритних, ласих на гроші адвокатів, щоб захищати злочинців. Не буде судді, якого можна підкупити, не буде лжесвідків. Там наші вчинки, помисли і наміри стануть відкритими для всіх. І ніхто не зможе сказати, що його засуджено несправедливо. Цей суд буде справедливим і остаточним – тому що зло буде знищене, і повсюди запанує добро.

Про останній Суд над усіма людьми говорив Ісус Христос: «Коли ж прийде Син Людський у славі Своїй і всі святі ангели з Ним, тоді сяде на престолі слави Своєї, і зберуться перед Ним усі народи; і відділить їх одних від одних, як пастир відділяє овець від козлів. І поставить овець праворуч Себе, а козлів – ліворуч. Тоді скаже Цар тим, які праворуч від Нього: прийдіть, благословенні Отця Мого, успадкуйте Царство, уготоване вам від створення світу. Бо голодував Я, і ви дали Мені їсти; спраглим був, і ви напоїли Мене; був подорожнім, і ви прийняли Мене; був нагим, і ви зодягли Мене; був недужим, і ви відвідали Мене; у в’язниці був, і ви прийшли до Мене. Тоді скажуть Йому праведники у відповідь: Господи! Коли ми бачили Тебе голодним, і нагодували? Або спраглим, і напоїли? Коли ми бачили Тебе подорожнім, і прийняли? Або нагим, і зодягли? Коли ми бачили Тебе недужим або у в’язниці, і прийшли до Тебе? І Цар скаже їм у відповідь: істинно кажу вам: зробивши це одному з цих братів Моїх менших, Мені зробили. Тоді скаже й тим, які ліворуч від Нього: ідіть від Мене, прокляті, у вогонь вічний, уготований дияволу і ангелам його. Бо голодував Я, і ви не дали Мені їсти; спраглим був, і ви не напоїли Мене; був подорожнім, і не прийняли Мене; був нагим, і не зодягли Мене; недужим і у в’язниці, і не відвідали Мене. Тоді й вони скажуть Йому у відповідь: Господи! Коли ж ми бачили Тебе голодним, або спраглим, чи подорожнім, або нагим, або недужим, або у в’язниці і не послужили Тобі? Тоді скаже їм у відповідь: істинно кажу вам: не зробивши цього одному з менших цих, Мені не зробили. І підуть ці на вічні муки, а праведники в життя вічне» (Мф. 25. 31–46).

Для всіх людей це буде день страху й радості. День страху, тому що суд завжди викликає почуття тривоги і страху, особливо суд, вирок якого не підлягає апеляції. А радість тому, що це буде остаточна перемога добра над злом.

Це буде завершення суду, який відбувся на Голгофі. Там сатана думав перемогти Його, але був боляче поранений, коли Цар Слави й Суддя Ісус Христос зійшов до пекла і сяйвом Свого Божества знищив його, а всіх поневолених, які чекали Його приходу, визволив.

Отже, сатана і зло вже переможені. Їм дано певний час діяти, поки остаточний засуд навіки відокремить їх від Вселенної.

Ісус Христос нагадує про Суд не для того, щоб налякати нас, а для нашого покаяння, щоб ми осмислили своє життя і навернулися до Нього. Він, як той батько блудного сина, очікує нашого повернення і з радістю прийме кожного розкаяного грішника. Прикладом цього є розбійник, що покаявся на хресті.

Тож сміливо приступаймо до сповіді, не намагаючись виправдовувати себе. Адже Сам Господь чекає нашого покаяння.

Хвора людина іде до лікаря і відкриває перед ним свої хвороби, щоб отримати ліки для тіла. Так і ми повинні приходити до Нього, відкривати душевні рани й хвороби, щоб одержати зцілення душі. І тоді на Страшному суді любов Божа покличе нас стати праворуч Судді – щоби навіки перебувати з ним у Царстві любові. Амінь.

митр. прот. Микола Мазурак