Архієпископ Юліан очолив Молебень за безвісті зниклих та полонених воїнів 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади “Едельвейс”
13 квітня 2025 року, у свято Входу Господнього в Єрусалим, у Кафедральному Соборі Преображення Господнього міста Коломия, відбувся Молебень за безвісті зниклих та полонених воїнів 10-ої окремої гірсько-штурмової бригади “Едельвейс”.
Богослужіння очолив Високопреосвященний Архієпископ Коломийський і Косівський Юліан.
Під час Молебню Правлячому Архієрею співслужили: старший капелан 10-ої окремої гірсько-штурмової бригади “Едельвейс”, керівник Єпархіального відділу по взаємодії зі Збройними силами та правоохоронними органами, настоятель Храму Вознесіння Господнього села Незвисько й Храму Різдва Пресвятої Богородиці села Воронів, Городенківського благочиння митр. прот. Михайло Возняк та протодиякон Антон Трачук.
Для спільної молитви в центральній Святині Коломийської Єпархії цього дня зібралися воїни 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади “Едельвейс”, рідні й близькі зниклих безвісті та полонених воїнів 10-ї бригади з різних областей Західної України, а також представники громадської організації “Опора Титанів”.
Після відпусту Владика Юліан освятив вербове віття, окропив гостей свяченою водою та звернувся до присутніх зі словом, у якому привітав усіх із величним дванадесятим святом Входу Господнього в Єрусалим та подякував родичам воїнів за героїчний подвиг їхніх рідних, які, не вагаючись, стали на захист нашої рідної землі від нашестя лютого ворога.
Також Високопреосвященний Владика закликав присутніх до кінця вірити та не втрачати надію, що їхні найрідніші можуть повернутися до своїх домівок живими, адже для Бога немає нічого неможливого: “…Жодна любов до ваших рідних, жодна молитва, жодна думка, жодна ваша сльоза – не зникають в порожнечу та не залишаються непочутими нашим Господом. Душі рідних людей – завжди пов’язані. Навіть там, де зараз – тиша й невідомість. Цей зв’язок сильніший за простір, час, різноманітні обставини і навіть війну. Прошу вас берегти себе, бо вашим рідним там, де вони є – дуже потрібна ваша сила, ваша віра й ваше світло. Я знаю, як важко жити у невідомості, але поки живе віра й надія – живе зв’язок і жива дорога додому, до вас…”.
На прощання, з благословення Владики Юліана, отець Михайло Возняк подарував присутнім іконки, а діти військовослужбовців отримали цінні подарунки.
Представники Громадської Організації «Опора Титанів» також відзначили окремих військовослужбовців особливими нагородами.
На згадку про цю подію було зроблено спільну світлину.
Інші новини
