ПАСХАЛЬНЕ ПОСЛАННЯ
Архієпископа Коломийського і Косівського ЮЛІАНА
Боголюбивим пастирям, чесному чернецтву
і всім вірним Коломийської Єпархії
Української Православної Церкви
(Православної Церкви України)
Всечесні отці, дорогі браття і сестри!
Христос Воскрес!
У ці святі й світлоносні дні ми знову чуємо переможний голос Церкви, що лунає крізь століття, крізь скорботи і випробування: смерть переможена, темрява розсіяна і життя дароване світові.
І цього року ми переживаємо Пасху в особливих умовах – у час війни, болю, втрат і тривог. Саме тому слово про Воскресіння Христове звучить для нас не як далека істина, а як жива надія і сила.
Світле Христове Воскресіння є не лише історичною подією, але центральною і спасительною істиною нашої віри, в якій відкривається безмежна любов Божа до людини. Як навчає Євангеліє: «Так бо полюбив Бог світ, що Сина Свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, але мав життя вічне» (Ін. 3,16). У Воскресінні Христовому звершується перемога життя над смертю, світла над темрявою, добра над злом.
Через Хрест і Воскресіння Христове людська природа не лише зцілюється від гріха, але і підноситься до участі в Божественному житті. Смерть, яка увійшла у світ через гріх, втрачає свою остаточну владу: «Смерте, де твоє жало? Пекло, де твоя перемога?» (1 Кор. 15:55).
Православна Церква сповідує, що людина створена для вічності. Душа людська є безсмертною, і її життя не обмежується земним існуванням. Воскресіння Христове є запорукою і нашого воскресіння, бо Христос – «первісток серед померлих» (1 Кор. 15,20). І тому ми віримо, що після загального воскресіння праведні увійдуть у вічне блаженство – життя в єдності з Богом, у світлі Його слави, у радості, яка не має кінця.
Святі отці навчають, що це блаженство не є лише нагородою, але самим життям у Бозі, для якого була створена людина. Афанасій Великий говорить: «Бог став людиною, щоб людина стала причасником Божества». Отже, Воскресіння Христове відкриває нам шлях до повноти життя у Бозі.
У світлі цієї вічної істини відкривається і глибший сенс усього, що відбувається з людиною в земному житті. Господь у Своєму Промислі допускає випробування, які стають для нас не випадковими труднощами, але духовною школою. Те, що світ називає болем, втратою чи несправедливістю, у світлі Христової віри може стати великим даром – якщо людина приймає це зі смиренням і довірою до Бога.
Розбите серце навчає людину розрізняти істинну любов від ілюзії, бо справжня любов є жертовною і чистою. Через біль очищується серце, і людина починає бачити правду. Зубожіння і нужденність відкривають людині її справжній стан, навчаючи не покладатися на земне, але на Бога. Невдачі знімають з нас маски і показують, скільки в нас може бути терпіння і віри. А стримання в їжі навчає смирення і вдячності за прості дари Божі.
Святі отці проповідують, що такі випробування слід приймати з вдячністю. Бо через них Господь очищує людину і веде її до істини. Тому, коли приходять труднощі, не нарікаймо, а навчімося дякувати Богові, пам’ятаючи: «Тим, хто любить Бога, усе сприяє на добро» (Рим. 8,28). Саме через такі випробування людина стає справжньою – не за людськими мірками, але перед лицем Божим.
Сьогодні багато хто запитує: чому приходять страждання, чому допускаються скорботи, чому війна входить у наше життя? І хоча ми не завжди можемо збагнути всі таємниці Божого Промислу, ми твердо знаємо: ніщо не відбувається без Божого допущення, і навіть найтяжчі обставини можуть стати шляхом до очищення і спасіння.
Святоотцівські настанови навчають, що скорботи є школою смирення і духовного прозріння. Ісаак Сирін говорить: «Без спокус ніхто не може пізнати істину». А тому, коли нас спіткають труднощі, навчімося не лише питати «за що?», але й «для чого?». Що Господь хоче відкрити мені через це? Чого навчити? Яким зробити моє серце?
У час війни особливо важко зберігати мир у душі, не озлобитися, не втратити любов і людськість. Але саме в таких обставинах повноцінно відкривається глибина Христової заповіді: «Любіть ворогів ваших» (Мф. 5,44). Це не означає виправдання зла, а показує перемогу над ненавистю. Бо ненависть руйнує душу, а любов – зцілює її.
Святитель Іоан Золотоустий навчає, що навіть вороги можуть стати для нас причиною духовної користі, якщо ми приймаємо все зі смиренням і довірою до Бога. Через інших людей Господь часто відкриває нам самих себе, показує наші слабкості і кличе до покаяння.
Коли людина сходить у глибину свого серця, коли через покаяння і смирення очищає його від пристрастей, тоді там, у цій сокровенній глибині, вона починає бачити світло – не від світу цього, але світло Боже. І в цьому світлі вона пізнає, що життя сильніше за смерть, що любов Божа непереможна, що вічність уже торкнулася її душі.
Тому, возлюблені, не осуджуймо одне одного, але кожен нехай загляне у власне серце. Бо початок оновлення світу починається з оновлення душі. Не втрачаймо надії, не впадаймо у відчай, а навчімося у кожній події бачити заклик Божий.
Приймаймо все, що стається, не як сліпу випадковість, але як шлях, на якому Господь веде нас до Себе. Як навчає Церква: «Нехай буде воля Твоя» (Мф. 6,10). Але водночас не залишаймося пасивними – борімося зі злом, допомагаймо ближнім, підтримуймо одне одного, несімо світло там, де темрява.
Людина, яка після падіння стала носієм тління і смерті, у Христі знову покликана до життя, яке не має кінця. І коли благодать Божа торкається серця, тоді в глибині людського єства починає звершуватися таїнство: смерть відступає – і народжується нове життя. Тому навіть у час війни, серед руйнування і смерті, людина, яка носить у собі це світло, не є переможеною. Бо в ній уже діє життя, яке не може бути знищене.
Світле Христове Воскресіння відкриває нам головну істину: смерть не має останнього слова. Страждання не є кінцем. Темрява не перемагає світла. Христос Воскрес – і в цьому наша сила, наша надія і наша перемога.
Нехай же Воскреслий Господь укріпить наших воїнів, утішить тих, хто в скорботі, зцілить поранених, збереже наш народ і дарує нам мир – зовнішній і внутрішній. І нехай кожен з нас, проходячи свій шлях, навчиться жити так, щоб кожна мить часу стала кроком до вічного життя у Христі.
Благодать Воскреслого Господа, Його любов, сила і милість нехай будуть з усім нами повіки!
Воістину Христос Воскрес!
+ Юліан
Архієпископ Коломийський і Косівський
Пасха Христова
м. Коломия
2026 рік
Інші новини
