РІЗДВЯНЕ ПОСЛАННЯ
Архієпископа Коломийського і Косівського
ЮЛІАНА
Всечесні отці, дорогі браття і сестри!
Христос Рождається!
Немовби потрапляючи у вимір Божественного буття, відчуваючи дихання блаженної вічності та невимовної Божої любові, ми знову з особливою духовною радістю і душевним трепетом, з глибини наших сердець, промовляємо один до одного ці важливі, повні надії вітальні слова, що сповіщають про прихід у світ нашого Спасителя – Господа Ісуса Христа!
Різдво Христове – це не лише спомин про подію далекої історії. Це жива Тайна, у якій Бог знову і знову входить у людську дійсність. Ми бачимо Бога, Який стає близьким до людини. Той, Хто створив Всесвіт, не цурається людської вбогості. Божа Любов не оминає темряви світу, але входить у неї, щоб запалити світло.
Сьогодні Божа Любов сходить у світ не з громом і блискавкою, а в тиші Вифлеємської ночі, в беззахисності Дитяти, покладеного в яслах. Бог не приходить, щоб налякати людину Своєю всемогутністю, – Він приходить, щоб обійняти її Своєю любов’ю.
Не було миті в історії людства, коли б Бог покинув чи забув про людину – Своє творіння. Хоча вона Його забувала і покидала. Він завжди з людиною поруч. Так говорить Бог через Свого пророка Ісаю: «Чи забуде жінка грудне дитя своє, щоб не пожаліти сина утроби своєї? Але якби і вона забула, то Я не забуду тебе» (Іс.49, 15). Але в певну мить історії існування людства, «коли настала повнота часу», Бог став по-особливому близьким до людини: Друга Особа Пресвятої Тройці – Син Божий приходить у цей світ Народжуючись, приймаючи людське тіло, стає подібним до нас у всьому, крім гріха.
Найближче Бог може стати до людини лише в образі самої людини. Але чи всі люди побачили у Втіленому Спасителеві Бога? Ні. Існує інша зустріч з Богом – зустріч у людському серці. Якби ми пізнали, яким Бог є благим і милосердним, якою безмежною і незмінною є Його любов до нас, то й самі полюбили б Його, й інших полюбили, полюбили б усе існуюче. У кого серце чисте і святе, той бачить Бога, чує Його голос, ходить Його шляхами.
Кожна людина приходить у цей світ, щоб жити, лише Син Божий Народжується, як говориться у Символі Віри, щоб постраждати, бути похованим і Воскреснути на третій день. У Воскресінні – тріумф Божої любові до людини. Вже в події Народження Христа ми бачимо немовби Його смерть і Воскресіння. Людська природа після гріхопадіння була настільки спотворена гріхом, що врятувати, оновити, освятити її міг лише Сам Бог. Таємниця Боговтілення Сина Божого лежить в основі всього новозаповітного благовістя.
Уже чотири роки поспіль, у часі війни, українці живуть на межі своїх людських зусиль. У зимовий період, крім випробовування постійними обстрілами, ворог намагається налякати нас темрявою і холодом. Але ми, просвітлені світлом Євангельського благовістя, розуміємо, що найстрашніша темрява – це жити без Бога, а найбільший холод – це відсутність любові. Сам Спаситель, Народжуючись у Вифлиємі, приходить у темряву і холод гріховного світу, який забув Бога, щоб осяяти його Своїм ученням і зігріти Своєю любов’ю.
Дякуймо Богові за можливість продовжувати свою тимчасову земну мандрівку. Користуймося часом розумно, «бо дні лукаві», дбаючи насамперед про спасіння душі та менше турбуючись про тимчасове і непотрібне. Намагаймося з допомогою Божою тепер досягти хоча б найменшого подвигу любові, навчаючись любити своїх найрідніших, найближчих і крок за кроком зростаючи в любові до всіх, навіть до ворогів.
Вітаючи з Різдвом Христовим, висловлюю найщиріші слова подяки та підношу свої молитви до Новонародженого Спасителя світу за наших незламних захисників і захисниць, які на передовій безстрашно, без нарікань виконують свій священний обов’язок перед Державою та народом, боронячи всіх нас від ворога.
Дякую медичним працівникам, волонтерам, тим, хто займається евакуацією населення, нашим військовим пілотам, військовослужбовцям мобільних вогневих груп, які пильнують небо і бережуть наш сон під час нічних атак ворога. Нашим учителям, вихователям, викладачам, що сіють зерна правди, добра, патріотизму в юні серця майбутніх поколінь українців. Усім тим, хто забезпечує сильний тил, хто жертвує фінансові та матеріальні ресурси, свій час, свої таланти, віддаючи самих себе до останку заради спільної перемоги.
Сумую і молитовно призиваю Бога розрадити тих, хто на війні втратив своїх рідних і близьких. Їхня жертва недаремна, а пам’ять про них вічна.
Ввійдімо в майбутній новий рік з твердою вірою в справедливий мир і перемогу! З упевненістю, що ми не покинуті Богом, а перебуваємо в Його любові й святій опіці. Нехай у Різдвяну ніч ваші серця стануть духовним Вифлеємом, у якому запанують мир та благодать Новонародженого Господа і Спаса нашого Ісуса Христа!
Христос Рождається! Славімо Його!
+ Юліан
Архієпископ Коломийський і Косівський
Різдво Христове
м. Коломия
25 грудня 2025 р.
