Владика Юліан очолив Чин Похорону митр. прот. Степана Губерната
23 січня 2026 року, в Храмі Благовіщення Пресвятої Богородиці села Вербовець, Косівського благочиння, Високопреосвященний Архієпископ Коломийський і Косівський Юліан, звершив Божественну Літургію Cвятителя Іоана Золотоустого та Чин Похорону над новопреставленим настоятелем митр. прот. Степаном Губернатом.
У притворі Святині Керуючого Коломийською Єпархією зустрів благочинний Косівського благочиння митр. прот. Іван Близнюк та запросив очолити Божественну Літургію.
Правлячому Архієрею під час заупокійного богослужіння співслужили: благочинний Косівського благочиння митр. прот. Іван Близнюк; митр. прот. Богдан Стефанків; митр. прот. Василь Іванюк; митр. прот. Василь Тимчук (Івано-Франківська Єпархія); митр. прот. Василь Лазарович; митр. прот. Ростислав Близнюк; митр. прот. Володимир Левицький; митр. прот. Василь Петращук (Івано-Франківська Єпархія); прот. Василь Дійчук; прот. Микола Шкрібляк (Чернівецько-Буковинська Єпархія); прот. Тарас Стефурак; прот. Микола Петращук; прот. Василь Павлюк; ієрей Юліан Тимчук (Івано-Франківська Єпархія) та протодиякон Антон Трачук.
Після відпусту Високопреосвященний Владика звернувся до присутніх зі словами проповіді, в якій також зазначив: “…Cьогодні, в такий особливий спосіб, отець Степан ще раз зібрав нас, через Чин похорону, щоб навчити того, як ми повинні цінувати великий дар життя та задумуватись про мету нашого перебування у цьому світі…”.
Говорячи про спочилого отця Степана, Керуючий Коломийською Єпархією зазначив, що він був людиною, яка, у радянський богоборчий період, коли не було впевненості у завтрашньому дні та постійно була небезпека постраждати за свої погляди, стала на шлях служіння Богові та Його Святій Церкві…
“… Отець Степан, як найстарший священник нашої Єпархії пройшов крізь великі життєві випробування, але завжди залишався добрим і люблячим та вірним Богові й людям…”, – наголосив Архієпископ Юліан.
Завершуючи своє слово, Правлячий Архієрей висловив ще раз щирі співчуття дітям, внукам, правнукам та парафіянам, а також священикам Косівського благочиння, які втратили не тільки свого співбрата у служінні, але й духовного наставника.
Наостанок Архіпастир закликав усіх пам’ятати отця Степана у своїх молитвах та наслідувати його добрий приклад ревного і самовідданого служіння, яке він звершував у своїй простоті й доброті серця, всіх огортаючи Христовою любов’ю.
Далі, під спів стихир, відбулось останнє цілування.
Після цього тіло спочилого священика Степана, під спів “Cвятий Боже”, було обнесено довкола Храму та похоронене на церковному подвір’ї.
