Владика Юліан звершив заупокійне богослужіння в першу річницю від дня загибелі ієрея Михайла Гергелюка
17 червня 2023 року, Преосвященний Єпископ Коломийський і Косівський Юліан, із Архіпастирським візитом відвідав Храм Святої Тройці села Верхній Ясенів, Верховинського благочиння, де звершив Архієрейську Божественну Літургію та заупокійну Літію за спокій душі загиблого клірика Коломийської Єпархії, капелана Збройних Сил України – ієрея Михайла Гергелюка (1992-2022), в першу річницю його упокоєння.
На церковному подвір’ї Архіпастиря зустріли рідні спочилого священнослужителя та парафіяни, після чого настоятель Храму митр. прот. Михайло Гергелюк запросив Його Преосвященство очолити заупокійне богослужіння.
Керуючому Коломийською Єпархією за Божественною Літургією співслужили: секретар Єпархіального Управління, настоятель Храму Різдва Пресвятої Богородиці села Слобода, Печеніжинського благочиння митр. прот. Юрій Бровчук; благочинний Верховинського благочиння, настоятель Храму Святої Тройці, Верховинського благочиння митр. прот. Дмитро Михавків; настоятель Храму Святої Тройці села Верхній Ясенів, Верховинського благочиння митр. прот. Михайло Гергелюк; митр. прот. Юрій Павличко (Івано-Франківська Єпархія); настоятель Храму Різдва Пресвятої Богородиці села Криворівня, Верховинського благочиння митр. прот. Іван Рибарук; настоятель Храму Святителя Миколая Чудотворця села Стебні, Верховинського благочиння прот. Михайло Ливак; настоятель Храму Святителя Миколая Чудотворця села Бережниця та Храму Святого Великомученика Іоана Сучавського села Криворівня (присілок Устя) ієрей Борис Мних; протодиякон Євген Харик (Чернівецько-Буковинська Єпархія) та протодиякон Антон Трачук.
Після відпусту Владика Юліан звернувся до присутніх зі словами повчальної проповіді, в якій нагадав про життєвий шлях ієрея Михайла Гергелюка та зазначив: “Зовсім не віриться, що минув уже рік відтоді, як страшна звістка про загибель нашого священнослужителя, капелана Збройних Сил України облетіла всю Україну. Вона, торкнувшись нашої душі, змусила усіх ридати, співчувати рідним та роздумувати над сенсом свого життя…. Говорять, що час лікує, але бачимо, що пройшов рік, проте ця рана загоїтись не може, тому що біль надто сильний, втрата непоправна і неймовірно велика… Неймовірну радість відчував дорогий отець Михаїл і добродійка Тамара тоді, коли Господь благословив їхню сім’ю ще одним життям, ще одним сином, якого назвали Михайлом. Особливий шлях Господь благословив йому… Дитина росла розумною, здоровою, з правильним християнським вихованням та у свій час здобув добру освіту”…
“Хоча усім відомі слова Спасителя про те, що немає більшої любові за ту, як хто душу свою положить за друзів своїх, але мало тих, хто втілює ці слова в життя. Отець Михайло був один із не багатьох, хто по справжньому й жертовно полюбив інших, принісши себе в жертву… Ми тут зібралися, щоб вимолити у Бога прощення гріхів і життя вічне для ієрея Михайла та, щоб подякувати йому за подвиг любові. Хоча отець Михайло прожив мало, його життя було яскравим. Він вніс свою частку в перемогу над лютим ворогом. Ворог також був затаївся навіть у нашому Верховинському краї, був захований за тими московськими церквами, які тут ще вели свою пропаганду та діяльність. Завдяки отцю Михаїлу та багатьом однодумцям, сподіваємося, це зло викорінено назавжди…
…Ми віримо, що отець Михаїл сьогодні присутній серед нас, на цій Божественній Літургії, він і на Небесах біля Небесного Творця, який прийняв його в Свої обійми через його любов і жертовність. Він молиться за наше військо, за нашу Державу й народ, щоб ми перемогли та, щоб настало торжество справедливого миру на нашій землі. Хай світла пам’ять і добрі слова з наших уст за дорогого й незабутнього ієрея Михаїла завжди живе у наших серцях”, – наголосив Архіпастир.
Після цього, на церковному подвір’ї, Єпископ Юліан, у співслужінні духовенства, очолив заупокійну Літію на могилі спочилого отця Михайла Гергелюка.
Далі до присутніх звернувся батько загиблого священнослужителя – митр. прот. Михайло Гергелюк. Він подякував Архієрею та духовенству за молитву та поділився своїми спогадами про сина, зазначивши, що той завжди дбав і піклувався про парафіян та воїнів, звершуючи капеланське служіння на передовій. Він охарактеризував свого сина, як людину вольову, енергійну, повну рішучості і бажання допомагати іншим, справжнього патріота України та справжнього пастиря Церкви Христової.
