Храм Вознесіння Господнього села Незвисько

Історія Храму

Історія церкви села Незвисько – це одна зі сторінок літопису християнства на території нашого краю.

Перша письмова згадка про Храм датується 1690-м роком.

Запис за 1717 рік стверджує, що сільська церква вже підпорядковувалась Чернелицькому деканату.

Трета згадка про Храм с. Незвисько датується 15 березня 1755 р. Цей документ зберігається у Центральному державному історичному архіві України у м. Львові.

Згідно запису, датованого листопадом 1787р. дізнаємося, що в урочищі Городів (Огрод) знаходилися два цвинтарі: старий і новий. Перший із них знаходився біля церкви. За спогадами місцевої жительки Марії Кучменюк, стару церкву розібрали майстри та сплавом по Дністру відправили до с. Губина. Ця церква з добудовою стоїть і до сьогоднішнього часу там.

У 1868 році розпочалось будівництво нової церкви та дзвіниці, які зводили використовуючи червоний будівельний камінь старого замку.

В церкві під престолом знаходиться вимурована капличка, в якій зберігається дубовий хрест, а в ньому капсула з посланням до прийдешніх поколінь.

З моменту будівництва церква неодноразово затоплювалася.

Під час Другої Світової війни, Храм в с. Незвисько служив військовим госпіталем. Але, що характерно, з приходом різних влад, ніколи не закривався.

У 1997 р. збудовано і освячено триярусну дзвіницю-каплицю, яка увінчується куполом і Хрестом із нержавіючої сталі.

В 2000 році – Преосвященний Владика Іоан (Бойчук) здійснив освячення каплиці, зведеної в честь 2000-ліття Різдва Христового.

2001 року, з благословення Єпископа Коломийського і Косівського Іоана (Бойчука) в Храмі перебував образ Пресвятої Богородиці “Зглянься на покору”.

У 2005 р. – освячення внутрішніх розписів церкви після реставрації.

В 2007р. – здійснено зовнішнє оновлення церкви та дзвінниці.

Також у 2007 році поставлено каплицю-ротонду зі скульптурним зображенням Пресвятої Богородиці, яку освятив Преосвященний Владика Іоан (Бойчук).

В 2013 році на території Храму поставлено Хрест в пам’ять про Голодомор 1932-33 років.

8 вересня 2013 – з Архіпастирським візитом парафію відвідав Преосвященний Єпископ Коломийський і Косівський Юліан та відслужив Молебень до Святого Великомученика Пантелеймона Цілителя перед іконою із частичкою його мощей.

Священики, які служили в Храмі:

о. Степан Ткачевський – (1832 р.)

о. Йоан Антонович – (1841р.)

о. Михайло Совиковський – (1842 р.)

о. Євген Соболєвський.

о. Василь Петруняк – (1911р.)

о. Григорій Гавдуник – (1919-1946 рр.)

о. Василь Гуменюк – (1946-1966 рр.)

о. Іван Федорак – (1960-1973 рр.)

о. Василь Юзва – (1973 -1976 рр.)

о. Нестор рашкевич – (1976-1979 рр.)

о. Миколай Соломович – (1980-1983 рр.)

о. Василь Полійчук – (1982 р.)

о. Роман Олексюк – (1982 р.)

о. Іван Сабодаш – (1983 р.)

о. Миколай Симчич – (1983-1993 рр.)

о. Василь Канюк – (1993-1999 рр.)

о. Михаїл Возняк – (з 1999р.- по даний час)

Настоятель Храму


Прот. Михайло Возняк народився 22 листопада 1972 року в с. Яківка, Тлумацького району Івано-Франківської області.

1980 – 1988 рр. – навчання у Яківській восьмирічній школі.

З 1988 по 1991 р. – навчався у Технічному ліцеї м. Коломия, де отримав професію столяр-паркетник, мебельник.

У 1991році розпочав трудову діяльність в Коломийському лісокомбінаті.

21 листопада 1991 року – призваний до лав Збройних Сил, де служив на посаді заступника начальника розрахунку ракетних військ. 10 грудня 1993 року звільнений в запас.

У серпні 1994 року розпочав навчання в Івано-Франківській Духовній семінарії, яку закінчив у 1997р. Під час навчання у семінарії виконував обов’язки регента десятки, а також дяка-псаломника семінарського Храму, Кафедрального Собору та каплиці Всіх Святих землі Української.

8 вересня 1996 року – одружився із Наталією Гуменюк.

В 1997 році у Храмі Преображення Господнього м. Коломия Архиєпископа Миколаївським і Богоявленським Володимиром рукоположений в сан диякона. Цього ж року, до дня Святої Пасхи, нагороджений подвійним орарем.

У 1998 р. – Єпископом Івано-Франківським і Галицьким Іоасафом нагороджений правом носіння Камилавки.

19 вересня 1998 року – у Храмі Спомин чуда Аристратига Михаїла в Хонах м. Снятин рукоположений Єпископом Івано-Франківським і Галицьким Іоасафом рукоположений в сан священника.

20 жовтня 1998 року – призначений настоятелем Храму Святителя Миколая с. Красне Рожнятівського району, а 19 травня 1999 року – настоятелем Храму в с. Ловаги.

9 грудня 1999 р. – призначений настоятелем храмів Вознесіння Господнього с. Незвисько та Різдва Пресвятої Богородиці с. Воронів Городенківського благочиння Коломийської Єпархії.

16 вересня 2005 року – нагороджений Хрестом з оздобами.

29 квітня 2013 р. – до дня Святої Пасхи Христової з благословення Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета, нагороджений правом носіння Палиці.