Храм Святителя Василія Великого села Чорні Ослави

Історія Храму

Дані про парафію села Чорні Ослави датуються 1579 роком, коли, у реєстрі земель Воєводства Руського, вказується, що в даному селі церкви немає і воно належать до парафії села Ланчин.

Загально відомо, що до 1596 року в Україні існувала Українська Православна Церква, яка підпорядковувалася Царгородському Патріарху. І хоча на Унію, 1596 року, перейшла певна частина Української Церкви, можна з упевненістю стверджувати, що Чорно-Ославська церква залишалась православною, оскільки входила до Львівської Єпархії, до якої тоді входила Станіславівщина, а Львівська Єпархія приєдналася до унії лише 1700 року за Єпископа Йосипа (Шумлянського).

За документами 1700 року згадується Храм, який належить до деканату села Жуків (тепер Тлумацького району).

За даними 1740 року про візитацію Львівського Єпископа довідуємося, що церква мала вигляд «шопки».

У 1746 році – стараннями мешканців села побудовано нову церкву Святителя Василія Великого.

За даними Йосифінської метрики від 1786 року стараннями священика Миколая Левицького в селі вже є церква, біля якої освячено місце під новий цвинтар.

1803 рік – у зв’язку з малочисельністю громади парафія Храму села Чорні Ослави приєднується в якості дочірньої до парафії села Білі Ослави.

Згідно даних церковної інвентаризації від 1821 року відомо, що до церкви Святого Василія належало 300 парафіян. Цього року у Храмі проведено вже 8 хрещень та 10 похоронів.

1849 р. – виходить перша земельно-кадастрова карта села де вказано, що Храм розташовувався не на сучасному місці, а на місці дзвіниці та був прямокутної форми.

1866 року церковну громаду спіткало велике лихо: з усім майном згорів Храм. Це було великим потрясінням для вірян, проте вони відразу власними зусиллями розпочали будувати нову церкву.

Вже в 1885 році була зведен нова церква, яка через рік, а саме, 14 січня 1886 році на свято Святителя Василія Великого була освячена. На це свято прийшло багаточисельні парафіяни села та люди із сусідніх сіл, щоб разом розділити радість відновленя Святині. Саме ця церква збереглася до наших днів.

Далі відомості про церковне життя втрачені. Лише у 1976 році настоятелем призначено священика Петра Лютого, завдяки якому парафія відновила свої сили. Під час його настоятельства було пофарбовано Храм та проведено електрифікацію, перекрито бляхою церкву та дзвіницю та обгороджено церковне подвір’я.

З листопада 1987 і до лютого 1989 року настоятелем на парафії був священик Власій Богдан.

З приходом на парафію, у березні 1989 року, священика Юрія Пецюка, громада наповнилася новим диханням і розпочалося відновлення церкви.

У 1990 р. – розписано Храм художниками із Чорних Ослав.

В 1995 році – встановлено нові ворота та паркан довкола церковного подвір’я.

1997 р. – побудовано церковну трапезну.

У 2000 р. – поставлено бруківку довкола церкви і перед Хрестом на подвір’ї Храму.

2002 р. – стараннями церковної громади встановлено нові двері до церкви і в паламарку.

З 2014 по 2015 роки – парафіяни Храму витрачали багато сил для належного перекриття церкви. Куполи храму до того часу малиго стру форму, а і покрито жовтою бляхою. Фасад церкви також був перероблений.

Настоятель Храму


Протоієрей Микола Грицанюк народився 16 серпня 1985 року в м. Заставна Чернівецької області в сім’ї держпрацівників Володимира та Орисі Грицанюк.

З 1992 по 2002 рік – навчався у Заставнівській загальноосвітній школі № 2 І-ІІІ ступенів.

З 2002 року по 2008 рік – навчався на Богословському відділенні Київської Православної Богословської Академії при філософсько-теологічному факультеті Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича за двома спеціальностями: ,,Богослов’я” та ,,Релігієзнавство”.

У 2006 році отримав базову вищу освіту за напрямком підготовки „Теологія” та здобув кваліфікацію бакалавра богослов’я.

У 2007 році отримав базову вищу освіту за напрямом підготовки „Філософія”, здобувши кваліфікацію бакалавра філософії.

У 2008 році отримав диплом за напрямком ,,Богослов’я” і здобув кваліфікацію магістра богослов’я, викладача-дослідника православного богослов’я.

У 2008 році отримав повну вищу освіту за спеціальністю „Релігієзнавство” та здобув кваліфікацію релігієзнавця викладача філософсько – релігієзнавчих дисциплін.

За роки навчання проходив послух псаломщика у храмі Святого Духа с. Витилівка Кіцманського району Чернівецької області Чернівецької Єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату.

15 травня 2011 року одружився з дівчиною православного віросповідання Симчич Галиною Миколаївною.

30 липня 2011 року, в Соборі Преподобної Параскеви Сербської Митрополитом Чернівецьким і Буковинським Данилом (Ковальчуком) рукоположений в сан диякона, а 2 серпня 2011 року – сан священика.

11 січня 2013 року прийнятий в штат Коломийської Єпархії та призначений священиком Храму Архистратига Михаїла села Лука Городенківського благочиння.

29 січня 2014 року, Преосвященним Єпископом Коломийським і Косівським Юліаном призначений настоятелем Храму Успіння Пресвятої Богородиці с. Хвалибога Городенківського благочиння.

15 квітня 2014 р. – до Дня Святої Пасхи Христової Преосвященним Єпископом Коломийським і Косівським Юліаном нагороджений правом носіння Набедреника.

26 квітня 2016 року – до Дня Святої Пасхи Христової Преосвященним Єпископом Коломийським і Косівським Юліаном нагороджений правом носіння Камілавки.

11 квітня 2017 року- до Дня Пасхи Христової Преосвященним Єпископом Коломийським і Косівським Юліаном нагороджений Наперсним Хрестом.

5 лютого 2018 року – Преосвященним Єпископом Коломийським і Косівським Юліаном призначений настоятелем Храму Святителя Василія Великого села Чорні Ослави, Надвірнянського благочиння.