Історія Храму

Будівництво церкви у селі Старий Гвіздець розпочалось 1855 року на пожертви мешканців села та за значною допомогою місцевого благодійника Якова Сірадчука.

У 1860 році Храм був урочисто освячений.

Також на території теперішнього села Старий Гвіздець, у присілку Підстаї, була церква Вознесіння Господнього, яка за різними джерелами, згоріла у 1835 році.

На місці стародавнього Храму до цього часу збереглись рівносторонні кам’яні хрести.

Тоді Підстаї ще було окремим селом, але парафіяльною церквою для його мешканців стає вже церква Успіння Пресвятої Богородиці села Старий Гвіздець.

У 1891 році благодійник Яків Сірадчук жертвує частину своїх угідь для нового сільського цвинтаря та в пам’ять про знищену вогнем церкву, будує на них каплицю Вознесіння Господнього, яка збереглася до цього часу. У крипті каплиці, за переказами, похований сам Яків Сірадчук.

У 1913 році два села остаточно були об’єднані під спільною назвою Старий Гвіздець, але елемент згадки про село Підстаї та церкву у ньому залишились – у селі з того часу святкують два престольні свята: одна половина села (Підстаї) святкує престольне свято на Вознесіння Господнє, інша (Старогвіздці) – на свято Успіння Пресвятої Богородиці.

У 1935 році на долю мешканців села випало велике випробування: на вулицях біля Храму сталася велика пожежа, яка швидко переходила з одного двору до іншого, безжалісно знищуючи все на своєму шляху та наближаючись до церкви. Проте, в першу чергу, парафіяни вирішили за будь-яку ціну врятувати свою Святиню: вони постійно обливали холодною водою Храм та територію довкола нього, щоб вогняна стихія його не знищила.

В цей час старі та немічні люди з іконами молились до Пресвятої Богородиці про допомогу та захист.

Цього ж року громадою було вирішено для більшої безпеки покрити Храм алюмінієвою бляхою.

Під час радянської влади церква була відчиненою і до неї приходили мешканці сусідніх сіл.

З часу побудови Святині на церковному подвір’ї збереглась дзвінниця, а також стародавнє скульптурне зображення Пресвятої Богородиці.

У 1995 році силами громади на храмовому подвір’ї побудовано каплицю Пресвятої Богородиці.

1997 року, в урочищі “Берізки” відбулось урочисте освячення могили борцям за волю України, яке здійснив Преосвященний Єпископ Коломийський і Косівський Іоан (Бойчук) у співслужінні чисельного духовенства.

15 жовтня 2017 року, на зборах релігійної громади Храму Успінння Пресвятої Богородиці села Старий Гвіздець, Коломийського району, абсолютною більшістю голосів було вирішено вийти зі складу Івано-Франківської Єпархії УПЦ Московського Патріархату та приєднатись до Коломийської Єпархії УПЦ Київського Патріархату.

16 жовтня 2017 року, на підставі прохання грамади та, згідно рішення зборів, Керуючий Коломийською Єпархією, Преосвященний Єпископ Коломийський і Косівський Юліан прийняв дану парафію до Коломийського благочиння Коломийської Єпархії.

22 жовтня 2017 року, в неділю 20-ту після П’ятидесятниці, на церковному подвір’ї було звершено Молебень до Пресвятої Богородиці та Молитву за мир в Україні, які з благословення Преосвященного Владики Юліана, звершив керівник прес-служби Коломийської Єпархії прот. Віталій Козак.

4 листопада 2017 року, в Димитрівську поминальну суботу, в Храмі вперше звершено Божественну Літургію українською мовою.

12 листопада 2017 року, у неділю 23-тю після П’ятидесятниці, на запрошення релігійної громади Храму Преосвященний Єпископ Коломийський і Косівський Юліан, звершив першу Архієрейську Божественну Літургію українською мовою. На згадку про цю пам’ятну та знаменну подію, Його Преосвященство подарував релігійній громаді Храму Святе Євангеліє українською мовою та благословив кожному учаснику торжественного богослужіння іконку із зображенням Пресвятої Богородиці – однієї зі старовинних святинь Храму.

У 2018 році, силами громади завершено реставрацію зовнішньої частини Храму.

У 2019 році здійснено реставрацію дзвінниці, благоустрій церковного подвір’я та проведено отоплення Храму.

18 жовтня 2020 року, в неділю 19-ту після П’ятидесятниці, з нагоди 160-ліття Святині, із Архіпастирським візитом Храм відвідав Преосвященний Єпископ Коломийський і Косівський Юліан та, у співслужінні духовенства, звершив торжественну Архієрейську Божественну Літургію, Чин Малого освячення води та здійснив освячення зовнішнього оздоблення Святині.

Священики, які служили в Храмі:
о. Дизенкевич
о. Монастирський.
о. Рудинський (1920-1939 рр.)
о. Амброзяк (1940-1942 рр.)
о. Роман Чередарчук (1943-1947 рр.)
о. Мирон Сас-Жураковський (1950 р.)
о. Петро Михальчук (1958-1963 рр.)
о. Маркіян (1964-1973 рр.)
о. Микола Кушнір (1973-2017 рр.)
о. Віталій Козак (з 2017 р. і до сьогодні)

Настоятель Храму

Протоієрей Віталій Козак народився 19 квітня 1983 року в селі Жукотин, Коломийського району Івано-Франківської області.

З 1989 по 1998 роки навчався в Жукотинській ЗОШ I-II ступенів, де отримав базову середню освіту.

З 1998 р. по 2000 р. – навчання в Коршівській ЗОШ I-III ступенів, де отримав повну середню освіту.

З 2000 по 2006 роки – навчання на богословському відділенні філософсько-теологічного факультету Чернівецького Національного університету ім. Ю. Федьковича. По завершенні навчання отримав диплом про вищу Духовну освіту Київської Духовної Академії та диплом викладача релігієзнавчих дисциплін ЧНУ ім. Ю. Федьковича.

З 2003 – 2006 рр. – виконував обов’язки псаломника в Храмі Різдва Пресвятої Богородиці села Іванківці, Кіцманського благочиння, Чернівецько-Буковинської Єпархії.

З 2007 р. по 2012 р. – працював у ТОВ “БіЕл” (м. Чернівці) на посаді секретаря організації.

У 2010 році одружився із Шимків Галиною Іванівною.

26 серпня 2012 року – в Кафедральному Соборі Преображення Господнього міста Коломиї, Преосвященним Єпископом Коломийським і Косівським Іоаном (Бойчуком) рукоположений у Сан Диякона.

28 серпня 2012 року – у Храмі Успіння Пресвятої Богородиці села Старий Косів, Косівського благочиння, Преосвященним Єпископом Коломийським і Косівським Іоаном (Бойчуком) рукоположений в Сан Священика.

2 вересня 2012 р. – призначений настоятелем Храму Святої Великомучениці Варвари, селища Отинія, Отинійського благочиння.

15 квітня 2014 р. – до Дня Святої Пасхи Христової, Преосвященним Єпископом Коломийським і Косівським Юліаном нагороджений правом носіння Набедреника.

2 жовтня 2014 року – з благословення Преосвященного Єпископа Коломийського і Косівського Юліана включений до cкладу редакційної колегії газети “Коломийський вісник”.

12 січня 2015 року – Преосвященним Єпископом Коломийським і Косівським Юліаном призначений керівником прес-служби Коломийської Єпархії.

6 квітня 2015 року – до Дня Святої Пасхи Христової Преосвященним Єпископом Коломийським і Косівським Юліаном нагороджений правом носіння Камілавки.

28 січня 2016 року – Преосвященним Єпископом Коломийським і Косівським Юліаном призначений керівником інформаційно-видавничого та по зв’язкам із засобами масової інформації єпархіального відділу.

4 лютого 2016 року – призначений настоятелем Храму Покрови Пресвятої Богородиці села Михалків, Отинійського благочиння.

25 квітня 2016 року – до Дня Святої Пасхи Христової Преосвященним Єпископом Коломийським і Косівським Юліаном нагороджений Наперсним Хрестом.

10 квітня 2017 року – з благословення Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета, Преосвященним Єпископом Коломийським і Косівським Юліаном возведений у Сан Протоієрея.

15 січня 2018 року – призначений настоятелем Храму Успіння Пресвятої Богородиці села Старий Гвіздець, Коломийського благочиння.

6 червня 2018 року – за поданням Єпископа Коломийського і Косівського Юліана, прийнятий до Національної спілки журналістів України (НСЖУ).

6 вересня 2019 року – з благословення Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія, Преосвященним Єпископом Коломийським і Косівським Юліаном, нагороджений Благословенною Митрополичою Грамотою.

12 травня 2020 року – з благословення Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія, Преосвященним Єпископом Коломийським і Косівським Юліаном нагороджений Медаллю Архістратига Михаїла.

18 жовтня 2020 року – з благословення Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія, Преосвященним Єпископом Коломийським і Косівським Юліаном нагороджений Медаллю “За жертовіність і любов до України”.