Історія Храму

На початку ХVII ст. декілька родин cела Зелене, на місці сучасної церкви побудували велику каплицю.

Землю під будівництво пожертвував Мартищук Дмитро. Згодом, коли в селі збільшилась кількість мешканців, то було вирішено будувати церкву. Сучасний Храм Усікновення голови Іоана Хрестителя збудований 1870 року на пожертвування сільської громади.

Тривалий час вона належала до Криворівнянської парафії, на якій тоді служив отець Олексій Волянський.

Розмальовували церкву в середині за допомогою родини священика із села Криворівня Йосипа Бурачинського.

Підчас Першої світової війни Святиня була пошкоджена снарядом, який пробив дах і впав посередині церкви, але не розірвався.

На пожертви сільської громади були придбані церковні речі. Іконостас до Храму придбав Рибенчук Іван, який довгий час був паламарем.

Під час Другої світової війни 4 церковні дзвони були заховані, але на даний час їх не вдалося віднайти. За свідченнями старожилів, найбільший дзвін мав такий гучний голос, що його було чути із гори Скупова.

В 1962 році церква була закрита, а в 1988 роко на Святині спиляли 4 крайні хрести, оббили стіни чорною і вишневою плюшевою тканикою та перетворили в будинок скорботи.

Згодом багато зусиль було прикладено громадою села, щоб церкву знову відкрити. Більше 20 разів представники сільської ради їздили до Івано-Франківська і два рази до Москви, щоб одержати дозвіл на відкриття Храму. Організаційну роботу з відкриття церкви проводили Мартищук Козьма, Лерш Василина, Мартищук Василь та Мицканюк Іван.

16 квітня 1989 року церкву в селі Зелене знову було відкрито.

З 1990 р. – силами церковної громади були виконані такі роботи: зроблено сходи від брами до хреста, зроблено мур навкруги церкви, перероблені вхідні сходи до церкви.

В 1993 році було придбано 3 дзвони, огороджено цвинтар і збудовано будинок для священика.

Найважливішою роботою в цей час було покриття церкви алюмінієвою бляхою (поверх цинкової) і реставрація Храму всередині.

2003 року – з ініціативи Максим’юка Дмитра Івановича побудований гараж біля церковного будинку.

У 2017 р. – проведено ремонт вартовні біля церкви та паламарки. Також цього року під керівництвом голови сільради Феркаляка Володимира Михайловича покладені нові ворота пожертвувані Сліпенчуком Василем Івановичем.

11 вересня 2022 року, в неділю 13-ту після П’ятидесятниці, з нагоди престольного свята, Храм відвідав Преосвященний Єпископ Коломийський і Косівський Юліан та,  у співслужінні духовенства, звершив Архієрейську Божественну Літургію, Чин Малого освячення води і, з благословення Блаженнійшого Митрополита Київського Епіфанія, нагороди релігійну громаду Храму Благословенною Митрополичою Грамотою. Подяками Єпархіального Управління Архіпастир нагородив церковний Хор, братство та сестринство Храму.

Священики, які служили в Храм

о. Дмитро Михавків

о. Антон Кузів;

о. Михайло Гергелюк;

о. Василь Данильчик;

о. Микола Будзан (з 2002 року і по сьогодні)

Настоятель Храму

Протоієрей Микола Будзан народився 21 травня 1971 року в місті Калуш, Івано-Франківської області.

З 1978 року по 1986 рік навчався в Калуській середній школі №8.

З 1986 по 1989 рік – навчання в Калуському СПТУ №7.

1989 – 1991 – військова служба в армії.

В 1992 році вступив до Івано-Франківської духовній семінарії, яку закінчив у 1997 році.

1995 року, у неділю про Блудного сина, Митрополитом Івано-Франківським і Галицьким Андрієм (Абрамчуком) рукоположений в сан Диякона, а 2 серпня цього року – в сан Священика.

3 вересня 1996 року – призначений настоятелем Храму Святого Пророка Іллі села Кривопілля Верховинського благочиння.

За час настоятельства, у 2000 році був побудований Храм Святого Пророка Іллі. Також цього року нагороджений Наперсним Хрестом.

16 березня 2002 року – призначений настоятелем Храму Усікновення Голови Іоана Хрестителя села Зелене, Верховинського благочиння.

2009 року – нагороджений правом носіння Хреста з оздобами.

2014 року приймав участь в Революції Гідності, де надавав медичну допомогу та чергував при госпіталі від Майдану в Михайлівському Соборі міста Київ.

З листопада 2014 року допомагав формувати Першу Медичну Роту ім. Пирогова при управлінні Національної Гвардії України.

11 березня 2015 року, з благословення Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета нагороджений Медаллю «За жертовність і любов до України».

31 грудня 2015 року – нагороджений пам’ятним нагрудним знаком «Медична рота НГУ» начальником Північного територіального управління Національної гвардії України генерал-майором Миколенком М. О.

10 лютого 2016 року – нагороджений Медаллю «За відродження України».

3 липня 2017 рок – вступив на 5 курс Івано-Франківського Богословського інституту ім. прп. Феодосія Манявського.

26 квітня 2021 року,  з благословення Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія, Преосвященним Єпископом Коломийським і Косівським Юліаном, до дня Святої Пасхи Христової, нагороджений правом носіння Митри.

11 вересня 2022 року, з благословення Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія, Преосвященним Владикою Юліаном нагороджений Благословенною Митрополичою Першосвятительською Грамотою.