Святий Великомученик Прокопій жив в кінці ІІІ-го на початку ІV-го століття у часи царювання імператора Діоклетіана (284-305). Багато християн постраждало тоді за віру в Христа.

Спочатку його звали Неоній. Рідний батько Прокопія, знатний римлянин, на ім’я Христофор, був християнином, а мати Святого, Феодосія – ревною язичницею. Рано втративши батька, хлопчика виховувала мати. Він отримав прекрасну світську освіту і був представлений імператору, після чого почав підніматися по військовій службі.

В 303 році розпочалося нове гоніння на християн і Неонія призначили проконсулом в Олександрію, він отримав наказ нещадно переслідувати та Церкву Христову. Проте на шляху до Єгипту, поблизу сирійського міста Апамен, під час бурі, Неоній сподобився бачити явлення Господа Ісуса Христа, подібно, як бачив Апостол Павло на шляху в Дамаск.

Божественний голос сповістив: «Неонію, і ти йдеш проти Мене?». Налякався Неоній, і в той же час на небі перед ним з’явився сяючий Хрест, а голос продовжував говорити: «Я, Ісус Христос, Який за тебе і за всіх дав розп’ясти Себе на Хресті, щоб спасти світ». А коли Хрест почав підніматися, то Неоній почув такі слова: «Цим Хрестом покоряй ворогів своїх і мир Мій буде з тобою». Після видіння Неоній відчув у своєму серці невимовну радість і духовне натхнення. Ласка Божа увійшла в його серце.

Неоній прийняв Святе Хрещення і став християнином з ім’ям Прокопій.
Згодом Святий Прокопій зробив собі Хрест на зразок того, що бачив на небі і носив на собі. Потім він прибув з військом до Єрусалиму, який в той час був обложений ворогами – агарянами. Щиро помолившись Богу, уповаючи на силу Божу і несучи святий Хрест попереду свого війська, Прокопій розбив ворогів, а жителі Єрусалиму щиро вітали переможця.

Але на Святому угоднику збулося застереження Спасителя, що «вороги людині – домашні його». Мати Святого Прокопія в свій час просила сина, щоб він пожертвував домашнє золото і срібло поганським богам, але Прокопій всі ці скарби роздав убогим. Мати, дізнавшись про це, сильно розгнівалась, і особисто прийшла до імператора зі скаргою на сина, що він став християнином. Діоклетіан видав указ піддати Святого Прокопія тортурам.

Святого жорстоко мучили: залізними гаками рвали його тіло. Навіть язичники, дивлячись на такі тортури, плакали. Святий Прокопій сказав: «Не плачте через мене, а плачте за себе і за душі ваші, бо коли не покаєтесь і не навернетесь до Христової віри, то всі загинете в пекельних муках». Ввечері Святого в темницю, а на другий день він представ перед мучителями цілком здоровим, бо вночі явився йому Спаситель і оздоровив його.

Таке чудо гонителі приписали чарам і повели Прокопія до ідолів, щоб він там приніс жертву поганським богам. Але, коли Прокопій ввійшов в божницю, то ідоли попадали і розбилися.

Святого знову кинули у в’язницю. Вночі до нього прийшли два воїни з охорони і прийняли Святе Хрещення. Дізнавшись про це, губернатор наказав відсікти голови охоронцям, і вони охоче прийняли смерть. Наступної ночі до Христової віри навернулись 12 жінок з багатих сімей. За це їх також піддали тортурам: били залізними прутами, ребра палили вогнем, відрізали груди і під пахви клали розпечені залізні кулі.

Під час тих мук почувся гучний голос: «Великий Бог християнський, і я від нині є Його слугою». Це був голос Феодосії, матері Святого Прокопія. Її також схопили і кинули до в’язниці, де вона прийняла святе Хрещення. На другий день її разом з іншими жінками поставили перед судом, а після нього всі 13 жінок були вбиті. Після цього розпочалися нові тортури над Прокопієм. Він безперестанку молився Богу і терпів найбільші муки.

Перебуваючи у в’язниці, святий Прокопій уздоровив всіх хворих, кривих, сліпих і немічних, що були там, і всі вони навернулися до віри Христової. Вночі ангел Божий вразив губернатора-мучителя, і той раптово помер.

На місце губернатора призначили нового – прокурора Флавіана. Він намагався вмовити Святого принести жертви поганським богам, але Святий Мученик залишився вірним Христу, і Флавіан наказав бити його жилами, колоти тіло, а рани посипати сіллю. Тіло його стало суцільною раною. А коли і ці тортури не похитнули віри святого, мучителі насипали йому в жмені ладан і примусили тримати руки над жертвенним вогнем.

Вони розраховували, що від болю він смикне рукою і ладан посиплеться у вогонь – так буде принесена жертва ідолам. Але Святий Мученик дві години тримав руки над вогнем, вогонь погас, але ладану він не висипав. Святого кинули у вогонь, але полум’я відразу згасло, не опаливши навіть волосся.

Тоді правитель виніс смертний вирок мученикові. Святий Прокопій помолився та з радістю і вірою схилив голову під меч. Сталося це 21 липня 303 року.