Святі безсрібники Косьма і Даміан були рідні брати, в Асії. Так у давні часи називалася частина Малої Азії.

Про час їхнього народження та час смерті нічого невідомо. Безсумнівним є тільки те, що вони жили не пізніше IV століття. Їхній бутько був греком і язичником, а мати – християнкою, на ім’я Феодоcія.

У ранньому дитинстві брати встратили свого батька. Мати вирівшила на все життя залишитися вдовою та продовжила дбати тільки про те, щоб догодити Господу. Згодом Церква Христова причислила її до лику святих.

Можна зрозуміти, яке виховання отримали діти під керівництвом такої матері. З самого дитинства вона намагалася вселити їм страх Божий і любов до чесноти. А як діти стали дорослішати, вона віддала їх на навчання якомусь богобоязливому чоловіку. Тут, звичайно, головною наукою було Божественне Письмо, але в той же час вони, керовані любов’ю до стражденного людства, вивчали лікарську науку, дізнавалися цілющі властивості трав і рослин.

Господь благословив їхній намір і дарував їм особливу благодать – дар зцілень і чудотворення. Хвороби припинялися, коли починали лікувати Косьма і Даміан. Це привертало до них безліч хворих всякого роду: сліпі, криві, розслаблені, біснуваті оточували чудотворців.

Проте святі цим не обтяжувалися. Мало того, щоб бути доступнішими для недужих, вони самі шукали їх і для цього переходили з міста в місто, і всім хворим, незалежно від статі і віку, звання і стану, подавали зцілення. І це робили вони не для того, щоб збагатитися або прославитися, але щоб любов до Бога виразити в любові до ближніх. Тому вони ніколи не брали винагороди за свою працю.

Даром отримали вони благодать від Бога, даром і роздавали її. Про одне тільки просили вони зцілених ними: щоб ті твердо вірили в Христа, свято жили у Христі, коли ж ліковані ними ще не були освічені світлом Євангелія, то вони намагалися навернути їх до християнської віри.

Таким чином, лікуючи тілесні недуги, вони в той же час лікували і недуги душевні. За це безкорисливе служіння стражденному людству та чудесні зцілення хвороб Свята Церква величає їх безсрібниками і чудотворця. Але не на людей тільки простягалася лікарська сила святих лікарів. Вони не забували і безсловесних тварин. Праведник милує душі тварин, говорить слово Боже (Прип. 12, 10). Вірні цій заповіді, вони ходили по домівках, пустелях і лісах, самі відшукували хворих тварин і подавали їм зцілення. Вдячні тварини відчували їх благодіяння, знали своїх цілителей і ходили слідом за ними цілими стадами.

У таких справах милосердя минуло все життя святих безсрібників. Брати ніколи не розлучалися один з одним, разом молилися, разом ходили, разом лікували. І це вони робили не без мети. Давши обітницю ніколи й ні від кого нічого не брати, вони побоювалися, щоб хто-небудь таємно один від одного не взяв від зцілених будь-яких дарів. Все своє життя зберігали вони свою обітницю, і лише під кінець її одному з них Господь допустив порушити його.

Одна жінка на ім’я Палладія кілька років страждаючи тяжкою хворобою, не отримуючи полегшення від різних лікарів та відчуваючи вже наближення смерті, раптом почула про святих братів, які зціляють будь- які хвороби.

З цією метою, вона запросила їх до себе. Святі виконали це прохання, і, як тільки зайшли до будинку, хвора отримала зцілення і встала абсолютно здоровою. У подяку за зцілення вона готова була віддати їм весь свій маєток, пропонувала багаті подарунки, але святі нічого не брали. Тоді вона придумала засіб хоча б одного з них вблагати прийняти від неї нікчемний дар. Взявши три яйця, вона таємно прийшла до Святого Даміана і заклинала його ім’ям Божим взяти від неї ці три яйця в ім’я Святої Трійці. Даміан довго відмовлявся, але через клятву жінки заради імені Божого, поступився її проханню.

Коли Косьма про це дізнався, то дуже засмутився і зробив заповіт, щоб, по представленні їх, не покладали разом з ним тіло Даміана, що порушив обітницю Господу, бо взяв хабар за зцілення. У ту ж ніч з’явився Господь Косьмі і сказав: «Для чого ти так переживаєш заради взятих трьох яєць? Вони взяті не заради винагороди, але через клятву жони в Моє ім’я».

Косма втішився, але нікому не сказав про своє видіння. Створивши після цього ще багато знамень і чудес, Святий Косма з миром спочив.

Через деякий час після його кончини спочив і Святий Даміан. Люди, що шанували їхню пам’ять, оточили тіло Даміана і думали, де його покласти. Заповіт Косьми був у всіх в свіжій пам’яті, порушити його боялись. І от, коли вони стояли біля Святого, раптово підійшов до них верблюд. Люди мовчали, заговорив верблюд. «Люди Божі, – так почав промову безсловесний, – багато насолодились знамень і чудес від святих Косьми і Даміана, і не тільки ви, але й ми, тварини, дані вам на службу Богом. Як слуга я прийшов до вас розповісти таємницю Косьми, щоб не розлучати їх один від одного, але разом покласти їх».

Верблюд цей був той самий, який колись був зцілений святими. Люди, що оточили тіло Святого, дякували Господу, що так чудесно відкрив таємнвицю і, поклавши святі мощі безсрібників в одну раку, поховали їх у місті Фереман. Незабаром на місці їхнього поховання була побудована церква до якої стікалися різного роду хворі і святі подавали їм зцілення.