Святі Мученики Маркіан і Мартирій жили в столиці Візантійської імперії – Константинополі та служили в Константинопольському Соборі: Маркіян був читцем, а Мартирий іподияконом. Також вони були нотаріями, тобто секретарями, Святого Патріарха Павла Сповідника.
В той час поширилась єресь Арія, яка спричинила чвари в Христовій Церкві. На віруючих християн почались жорстокі гоніння зі сторони аріан за те, що визнавали Христа Богом, який воплотився, а не простою людиною чи Божим творінням.
Сам імператор Констанцій, син Константина Великого, впав у ту ж єресь та наблизив до свого двору двох великих сановників-аріан: Євсевія і Филипа, які ревно переслідували православних. Вони стали винуватцями вигнання і смерті Святителя Павла Сповідника, Патріарха Константинопольского.
Єретики намагалися переманити святих Маркіана і Мартирія на свою сторону лестощами, золотом, обітцянками архієрейських кафедр, проте всі їхні зусилля були марними.
Тоді нечестивці погрожували зганьбити їх перед імператором, залякуючи тортурами та смертю, але святі твердо сповідували Православну віру. За це святі Маркіян і Мартирій були засуджені до смерті. Перед смертю мученики піднесли до Господа молитву: «Господи Боже, що створив невидимо серця наші, Ти чиниш всі справи наші, прийми з миром душі рабів Твоїх, бо ми умертвляємось за Тебе й полічені як вівці на заколення. Ми радіємо, що такою смертю виходимо з цього життя заради Твого Імені. Сподоби ж нас бути причасниками вічного життя у Тебе, Джерела життя ».
Мученики з радістю схилили свої голови під меч єретиків. Сталось це близько 355 року. Їхні святі тіла були благоговійно поховані православними християнами. Пізніше, за вказівкою Святителя Іоана Золотоуста, мощі святих мучеників були перенесені в спеціально побудовану церкву, де відбувались зцілення від багатьох недуг.
|
