Святитель Василій Великий народився близько 329-го року в місті Кесарії, адміністративному центрі Каппадокії, в багатому і знатному роді, з якого походили кілька зарахованих до лику святих праведників.

Початковий рівень виховання майбутній ієрарх отримав в середовищі своєї родини.

Для продовження освіти Святий Василій відправився до Афін. Тут він провів чотири роки. В Афінах у Василія Великого зав’язалася тісна дружба з Григорієм Богословом. За словами останнього, вони стали один для одного товаришами.

Як говорив Григорій Богослов: “ Нам відомі були дві дороги: одна – до наших священних храмів, інша – до наставників наук зовнішніх”.

Ще в Афінах друзі дали один одному слово спільно вести життя християнських подвижників.

У 355 році Василій Великий охрестився і через два роки здійснив подорож до Близького Сходу по великих святинях. Відомі аскети вразили його настільки, що, після повернення до дому, в Каппадокію, він вирішив їх наслідувати. Роздавши більшу частину майна бідним, Святий Василій організував групу людей, що прагнули чернечого служіння, у мальовничій місцевості на березі річки Іриси. Там вони проживали за строгим уставом. Своїм прикладом і проповіддю Святитель Василій Великий сприяв духовному вдосконаленню християн своєї батьківщини і багато віруючих приходили до нього. Утворювалися чоловічі та жіночі монастирі, в яких Василій Великий вводив змішану форму чернечого життя: молитва чергувалася з фізичною працею, при чому допускалися тільки такі ремесла, які не порушували духовної зібраності і простоти чернечого життя.

У 360 році Василій, будучи ще тільки читцем, був присутній на Константинопольському Соборі, а в 364 був поставлений у священики в Кесарії.

Святитель Григорій Богослов описує зовнішність Василія Великого: струнку фігуру, довгу русяву бороду, повільну ходу, відсутність поспішності в рухах і розмові, внутрішню зосередженість. Все в ньому викликало повагу, перед ним схилялися навіть його противники.

У 370 році Святий Василій був зведений на Кесарійську кафедру. Йому були підпорядковані 50 єпископів в 11-ти провінціях. Серед постійних небезпек Святитель Василій підтримував православних, утверджував їхню віру, закликаючи до мужності і терпіння. Він писав численні листи до Церков, єпископам, кліру та приватним особам. Його боротьба з єретиками викликала неприязнь і різні підступи аріан.

Імператор Валент, рішучий прихильник аріан, який нещадно відправляв у вигнання неугодних йому єпископів і насаджував аріанство в інших малоазійських провінціях, з’явився в Каппадокію з тією ж метою.

Він посилає до Василія префекта Модеста, щоб переконати Святителя приєднатися до аріанського вчення. Модест погрожував йому вигнанням, тортурами і навіть смертю.

Святителя Григорій Богослов передає відповідь Василія Великого: “Ти мені погрожуєш конфіскацією майна, але воно нічого не означає для людини, яка нічого не має, якщо ти не бажаєш отримати цієї скромної одежі і кілька книг, які складають весь мій стан. Вигнання? Але я його не знаю, так як не обмежений простором. Якщо та земля, на якій я зараз стою, не належить мені, то вся земля належить Богові, Якого я тимчасовий гість. Муки? Але вони не мають сили для моєї плоті, крім хіба першого удару, в якому ти вільний. Смерть? Але вона для мене буде порятунком, так як скоріше приведе мене до Бога, для Якого я живу, і до Якого поспішаю прийти … Скажи імператору, що ні насильства, ні переконання не змусять мене прийняти неправильне вчення”.

Модест був вражений цими словами. Ту ж твердість Василій Великий виявив і перед обличчям самого імператора і своєю поведінкою та стійкістю справив на Валента таке враження, що він не підтримав аріан, які вимагали заслання Василія.

Святий Василій підготував скликання Другого Вселенського Собору, але не дожив до нього. Він помер 1 січня 379 року у віці 49 років. Незадовго перед смертю він благословив Святителя Григорія Богослова на прийняття Константинопольської кафедри.

Святий Василій – ревний творець живого слова-бесіди. Проповідь у його часи була дуже важливим, могутнім і майже єдиним чинником у навчанні святої віри.

Святий Єфрем Сирін опівідав, що коли  прийшов до Кесарії відвідати Святого Василія і зайшов до церкви, де якраз той проповідував, і побачив білого голуба на рамені святого Василія. І тоді Святий Єфрем вигукнув: “Великий Ти, Боже, у своїй правді. Василій Великий – це вогненний стовп і його устами говорить Святий Дух”.

За своє коротке життя Святитель Василій Великий залишив нам велику богословську спадщину: дев’ять бесід на Шестиднев, 16 бесід на псалми, п’ять книг на захист православного вчення про Святу Трійцю, 24 бесіди на різні богословські теми, сім аскетичних трактатів, чернечі правила, подвижницький статут, дві книги про Хрещення, книгу про Святого Духа, кілька проповідей та 366 листів різним особам.

За свої заслуги перед Православною Церквою Святитель Василій названий Великим і прославляється, як “слава і окраса Церкви”, “світило і око всесвіту”, “вчитель догматів”, “палата вченості”.

Святитель Василій Великий, поряд зі Святителем Миколаєм Чудотворцем, здавна користувався особливим шануванням у середовищі українського народу. Частка мощів святителя Василія сьогодні перебуває у Почаївській Лаврі. Чесна глава святителя благоговійно зберігається в Лаврі святого Афанасія на Афоні, а правиця його – у вівтарі Храму Воскресіння Христового у Єрусалимі.

З 12 січня 2020 року, з благословення Керуючого Коломийською Єпархією, Преосвященного Єпископа Коломийського і Косівського Юліана, частичка мощей Святителя Василія Великого перебуває у Кафедральному Соборі Преображення Господнього міста Коломиї.